Введенський Микола Євгенійович [16(28) .4.1852, с. Кочково Вологодської губернії, — 16.9.1922, там же], російський фізіолог. Учень І. М. Сеченова . Член-кореспондент Петербурзької АН(Академія наук) (1909). Після закінчення Вологодської духовної семінарії поступив в Петербурзький університет (1872). У 1874 арештований за участь в студентських революційних кухлях і «ходіння в народ». Ст було звинувачене по «процесу 193-х» і поміщений у в'язницю, де пробув більше 3 років. Закінчив університет в 1879. Працював у фізіологічних лабораторіях Німеччини, Австрії і Швейцарії (1881—82, 1884, 1887). З 1884 приват-доцент, з 1889, після переїзду Сеченова до Москви, екстраординарний, а з 1895 ординарний професор Петербурзького університету.
Дослідження Ст присвячені виявленню закономірностей реагування живих тканин на різні роздратування. Застосувавши метод телефонія, вислухування збудженого нерва, Ст показало, що жива система змінюється не лише під впливом подразників, але і в процесі самої діяльності; тим самим він вперше ввів у фізіологію поняття чинника часу. У магістерській дисертації «Телефонічні дослідження над електричними явищами в м'язових і нервових апаратах» (1884) Ст проаналізував періодику м'язового скорочення і стомлюваність нерва. У докторській дисертації «Про співвідношення між роздратуванням і збудженням при тетанусе» (1886) сформулював учення про оптимумі і песимумі роздратувань, на основі якого встановив закон відносної функціональної рухливості, — лабільності — тканин. Ст розглядав нервово-м'язовий препарат як різнорідна освіта (що складається з нервового волокна, нервових закінчень і м'яза), частини якої володіють різною лабільністю. Вершина творчості Ст — його учення про парабіозі, розвинене в монографії «Збудження, гальмування і наркоз» (1901), в якій він узагальнив свої уявлення про природу процесів збудження і гальмування, показавши їх єдність. Ст — представник передового матеріалістичного напряму у фізіології, роботи його сприяли розвитку фізіології і медицини.
Соч.: Полн. собр. соч.(вигадування), т. 1—7, Л., 1951—1963.
Літ.: Аршавський І. А., Н. Е. Введенський. 1852—1922, М., 1950: Уфлянд Ю. М., Основні етапи розвитку учення Н. Е. Введенського, М., 1952; Жуків Е. До., Еволюційний метод в школі Введенського — Ухтомського, «Уч. зап.(західний) БРЕШУ(Ленінградський державний університет імені А. А. Жданова). Серія біологічних наук», 1944, ст 12 №77.
