Фонд заробітної плати, фонд фінансових ресурсів, що виражає в грошовій формі частину національного доходу, розподілювану серед членів соціалістичного суспільства відповідно до кількості і якості праці в цілях задоволення особистих матеріальних і духовних потреб трудящих (див. Заробітна плата ) . До складу Ф. з. п. до СРСР входять суми, нараховані робітником і службовцем за виконану роботу; оплата щорічних (чергових) і додаткових відпусток; оплата робочого часу, витраченого на виконання державних і суспільних обов'язків; різні доплати і суми премій ; оплата що надаються працівникам підприємством, установою, організацією безкоштовно квартир, комунальних послуг, форменою і виробничого одягу, а також ін. виплати відповідно до чинного законодавства. У Ф. з. п. не включаються суми премій і ін. виплати, що мають спеціальні джерела освіти (наприклад, суми, що виплачуються з фонду матеріального заохочення, фонду освоєння нової техніки, фонду ширвжитку і ін.).
Ф. з. п. затверджується в цілому по народному господарству, союзним республікам, міністерствам, відомствам, господарству виконкомів Рад народних депутатів щорік з розподілом по кварталах. Вищестоящі органи встановлюють підвідомчим підприємствам і організаціям квартальні Ф. з. п. з щомісячним розбиттям. Ф. з. п. – директивно затверджуваний показник (у абсолютній сумі або у вигляді нормативу на рубель продукції, виконуваних робіт, послуг). П'ятирічні плани по Ф. з. п. затверджуються підприємствам по роках п'ятирічки.
В галузях матеріального виробництва плановий Ф. з. п. є сумою грошових коштів, необхідних для оплати праці в процесі виконання виробничого завдання за відповідний період часу (місяць, квартал, рік). Окремо розраховуються Ф. з. п. промислово-виробничого і непромислового персоналу по категоріям працівників. Ф. з. п. планується в абсолютному вираженні і у відсотках до базисного періоду, виходячи з трудомісткості виробничої програми, розрахованої на основі нормативів, потреби в основних і допоміжних робітниках відповідних професій і кваліфікації; форм заробітної плати і систем оплати праці, тарифних ставок, відрядних розцінок і норм обслуговування, що діють; окладів і штатних розкладів ІТР, службовців і обслуговуючого персоналу; преміальних положень, а також чинних законодавчих актів по регулюванню праці і заробітної плати. Основна частина заробітної плати (70–90%) регулюється тарифною системою . Ф. з. п. визначається як твір планованої середньої заробітної плати на чисельність відповідних категорій працівників, а в деяких галузях – по стверджуваних нормативам на одиницю об'єму робіт (рубель продукції). При планеруванні і аналізі фактичного рівня середньої заробітної плати враховуються премії і одноразові винагороди, що виплачуються з фонду матеріального заохочення. Як правило, темпи зростання продуктивності праці на підприємствах повинні випереджати темпи зростання середньої заробітної плати з врахуванням виплат з фонду матеріального заохочення. При перевиконанні виробничої програми засобу на виплату заробітної плати понад затверджений фонд видаються Держбанком СРСР відповідно до нормативів, що діють, на кожен відсоток перевиконання планового завдання залежно від трудомісткості виробництва і структури Ф. з. п. При цьому коректується не весь Ф. з. п., а лише фонд промислово-виробничого персоналу. У невиробничій сфері Ф. з. п. визначається по-різному: у торгівлі – у відсотках до товарообігу з врахуванням зростання продуктивності праці працівників; у органах управління і в бюджетних установах – за штатним розкладом з врахуванням норм обслуговування (див. Нормування праці ) шляхом множення посадових окладів на число штатних одиниць (став).
В загальний Ф. з. п. включається також Ф. з. п. необлікового (нештатного) складу. За рахунок нього оплачується праця працівників, що залучаються для виконання тимчасових і випадкових робіт, оплата яких не передбачена по Ф. з. п. облікового складу і які не входять в обов'язки штатних працівників. Витрачання засобів з цього фонду здійснюється відповідно до тих же норм і розцінок, що і для працівників облікового складу. Ф. з. п. працівників нештатного складу визначається на основі даних про очікуваний в плановому періоді об'ємі відповідних видів робіт з врахуванням фактичного витрачання засобів в базисному періоді.
Розмір Ф. з. п. тісно пов'язаний зі всіма показниками народно-господарського плану і перш за все з планами виробництва товарів народного вжитку, платних послуг і товарообігу, касовим планом Держбанку СРСР, планом грошового звернення, балансом грошових доходів і витрат населення .
Ф. з. п. істотно впливає на показники собівартості продукції, рентабельність, фінансовий стан підприємств і галузей. Тому дуже важливий контроль за його витрачанням, який здійснюється органами управління відповідних галузей, фінансовими органами, а також Держбанком СРСР. Науково обгрунтоване визначення розміру Ф. з. п., його економне витрачання – важлива умова зростання суспільного виробництва і підвищення добробуту трудящих.
Літ.: Методичні вказівки до розробки державних планів розвитку народного господарства СРСР, М., 1974; Праця і заробітна плата в СРСР. Сб. ст., 2 видавництва, М., 1974; Економіка праці в промисловості, М., 1970; М-код а слова Н. С., Питання економічній ефективності нової системи матеріального стимулювання в промисловості СРСР, М., 1971; Гурьянов С. Х., Костін Л. А., Праця і заробітна плата на підприємстві, 2 видавництва, М., 1973.
