Баланс грошових доходів і витрат населення, складова частина балансу народного господарства СРСР, що характеризує за допомогою спеціальних розрахунків формування і використання частини національного доходу, що поступає населенню у формі грошових доходів. Трудящі отримують свої особисті доходи в процесі соціалістичного відтворення, розподілу і перерозподілу національного доходу, переважно в грошовому вираженні, у формі оплати їх праці, а також за рахунок суспільних фондів вжитку.
Джерела грошових доходів населення: а) заробітна плата працівників державних, кооперативних, суспільних підприємств і установ; доходи типа заробітної плати — премії, надбавки за особливі умови роботи, відрядження, підйомні і т. п.; би) грошові виплати колгоспникам і іншими працівникам; у) грошові вступи від продажу населенням з.-х.(сільськогосподарський) продуктів заготівельним, торгівельними і іншими організаціям і на колгоспних ринках; г) виплати з суспільних фондів вжитку — пенсії, стипендії, посібники і др.; д) вступи з фінансово-кредитної системи (виграші по позиках і лотереях, страхові відшкодування, відсотки по вкладах в ощадкаси і т. п.); е) інші вступи від продажу особистих речей організаціям (скупні пункти, комісійні магазини і т. п.).
Продаж з.-х.(сільськогосподарський) продуктів, здійснювана з.-х.(сільськогосподарський) населенням іншим групам населення, а також продаж речей і надання послуг однією групою населення іншою ведуть до переміщення грошових коштів між ними. В результаті зростають в основному грошові доходи колгоспників.
Витрати населення включають: 1) покупки в державній і кооперативній торгівлі; 2) оплату послуг, доля яких із зростанням добробуту народу зростає: а) квартирна плата і іншими житлово-комунальні платежі (за опалювання, воду, газ, електрику і т. д.); за побутові послуги пралень, лазень і др.; би) витрати на відвідини видовищних підприємств — кіно, театрів і т. п.; в) внески до дитячих установ, в часткову оплату вартості вмісту дітей; г) оплата путівок в санаторії і удома відпочинку; д) витрати на транспорт всіх видів (включаючи міський); е) оплата послуг зв'язку (листи телеграми, телефон); 3) обов'язкові і добровільні платежі населення — податки, збори, страхові платежі, внески в кооперативних і інші громадські організації. Особлива стаття використання грошових доходів населення — заощадження: вклади в ощадкаси, придбання облігацій госзаймов, внески по всіх видах страхування і ін. Баланс відображає взаємини державних і суспільних підприємств і організацій з населенням, а також зв'язки між різними групами населення (покупки робітниками і службовцями продуктів на колгоспному ринку і грошові доходи селян від продажу цих продуктів). Грошові доходи населення, за винятком оплати послуг, обов'язкових і добровільних платежів і заощаджень, ооразуют купівельний фонд або платоспроможний попит населення на товари (з поточних доходів), відповідно до якого планується об'єм роздрібного товарообігу. Приріст вкладів в ощадкаси, будучи показником зростання добробуту, в той же час виражає і наявність відкладеного попиту.
Баланс використовується для планерування і аналізу народно-господарських пропорцій — між платоспроможним попитом населення і пропозицією товарів, між витратами на покупки товарів і на оплату послуг і т. д., а також для планерування грошового звернення. Баланси використовуються і при розробці касових планів Держбанку. Б. д. д. і р. н. складається по всьому населенню і окремо по соціальних групах: робітником і службовцем; селянам; по СРСР (з 1928), а також по союзних республіках, краях і областях (по РРФСР і УРСР — з 1955, по останніх союзних республіках — з 1959). Територіальні баланси дають можливість планувати грошове звернення і роздрібний товарообіг по районах країни.
Літ.: Марголін Н. С., Баланс грошових доходів і витрат населення (Питання теорії і практики складання балансу), М., 1951; Ст Борисова А., Баланс грошових доходів і витрат населення, М., 1965.
