Платоспроможний попит населення, форма прояву особистих потреб людей, забезпечених грошовими коштами, які використовуються для покупки товарів і оплати послуг. Виникає з появою простого товарного господарства і, отже, товарно-грошових стосунків. П. с. обумовлюється соціально-економічною природою, структурою сукупного суспільного продукту, розмірами національного доходу і характером його розподілу, добробутом народу; забезпечується досягнутим рівнем розвитку економіки і культури. У економічному сенсі реальність П. с. визначається наявністю грошових коштів в населення. К. Маркс відзначав: «Що стосується попиту, то він дійсний лише за тієї умови, якщо має в своєму розпорядженні засоби обміну. Ці засоби, у свою чергу, суть продукти, мінові вартості» (Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 4 с. 79). П. с. протистоїть «...предложеніє, тобто продукт, який знаходиться на ринку або може бути доставлений на нього» (там же, т. 25, ч. 1, с. 203). Попит і пропозиція впливають один на одного. У їх протилежності знаходить вираження протилежність між вартістю і споживною вартістю товару, а також між двома стадіями процесу обміну — продажем і купівлею. Продаж товарів здійснюється у формі пропозиції споживних вартостей, купівля — у формі реалізації П. с.
При капіталізмі співвідношення між П. с. і пропозицією товарів складається в кожен даний момент стихійно і впливає на конкретний рівень ринкових цін. Рух П. с. визначається основним економічним законом капіталізму, схильне до різких коливань в ході промислового циклу (див. Капіталістичний цикл ). Тенденція до безмежного розширення виробництва знаходиться в протиріччі з обмеженими розмірами П. с. трудящих — основної маси покупців товарів широкого вжитку. У гонитві за максимальною прибутком в умовах запеклої конкурентної боротьби капіталісти підвищують міру експлуатації, внаслідок чого зменшується доля заробітної плати трудящих в національному доході країни, що веде до зниження їх П. с. На скорочення П. с. трудящих впливають також зростання податкового тягаря, інфляція, напруження цін, зростання безробіття, падіння реальної заробітної плати і тому подібне (див. Абсолютне і відносне погіршення положення пролетаріату ) . Відставання П. с. від можливостей розширення капіталістичного виробництва — одна з форм прояву основного протиріччя капіталізму (між суспільним характером виробництва і частнокапіталістічеським привласненням), що є загальною причиною економічних криз .
При соціалізмі П.с. виступає як суспільна потреба, якнайповніше задоволення якої складає мета соціалістичного виробництва (див. Основний економічний закон соціалізму ). У розвиненому соціалістичному суспільстві створюються необхідні умови для здійснення цієї мети. Реальні доходи і матеріальний добробут трудящих визначаються в значній мірі мірою задоволення П. с. Тому збалансованість попиту і пропозиції є важливим елементом механізму дії основного економічного закону соціалізму. Об'єм і структура П. с. безпосередньо залежать від грошових доходів населення (оплати праці і грошових виплат з суспільних фондів вжитку ) , маси вироблюваних товарів і послуг і від рівня роздрібних цін на них. На основі неухильного підйому соціалістичного виробництва і підвищення продуктивності суспільної праці збільшуються реальні доходи населення, систематично зростає П. с. Об'єм грошових доходів, рівень і співвідношення цін в соціалістичному суспільстві, виробництво предметів вжитку визначаються планомірно як в масштабах країни, окремих районів, так і по окремих групах товарів. Важливу роль в плановому регулюванні П. с. і товарообігу грає баланс грошових доходів і витрат населення . П. с. володіє високою динамічністю і залежить не лише від виробничо-економічних передумов, але і від специфічних регіональних, національних, психологічних і ін. чинників. Тому забезпечення планомірного формування і якнайповнішого задоволення П. с. населення вимагає постійного вивчення попиту і обліку його змін. Див. також ст. Еластичність вжитку і попиту .
