Капіталістичний цикл (від греч.(грецький) kyklos — круг), рух капіталістичного виробництва, що постійно повторюється, від однієї економічної кризи до іншого. Включає фази: криза, депресія, пожвавлення і підйом. В процесі розвитку кожною з цих фаз складаються умови для переходу до наступної фази До. ц. «Як небесні тіла, що одного дня почали певний рух, постійно повторюють його, — писав До. Маркс, — абсолютно так само і суспільне виробництво, раз воно залучене в рух поперемінного розширення і скорочення, постійно повторює цей рух. Следствія, у свою чергу, стають причинами, і фази всього процесу, який постійно відтворює свої власні умови, що змінялися, набувають форми періодичності» (Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 23, с. 647—48). Циклічний хід відтворення суспільного капіталу обумовлений основним протиріччям капіталізму — між суспільним характером виробництва і частнокапіталістічеським привласненням.
Визначальною фазою До. ц. є циклічна криза надвиробництва. У нім досягає апогею і завершується попередній цикл і складаються передумови розвитку нового циклу (див. Економічні кризи ) . Матеріальною основою руху по циклу є масове оновлення основного капіталу. Хоча періоди інтенсивних капіталовкладень різні і далеко не завжди збігаються один з одним, проте, як відзначав До. Маркс, кризу завжди утворює вихідний пункт для крупних нових вкладень капіталу. У зв'язку з цим «середній термін, протягом якого оновлюється машинне устаткування, є одним з важливих моментів для пояснення багатолітнього циклу, через який проходить промисловий розвиток з тих пір, як консолідувалася крупна промисловість» (там же, т. 29, с. 237)
Перша криза загального надвиробництва, що поклала почало першому До. ц., вибухнув у Великобританії в 1825. Перемога крупної машинної індустрії у ряді країн, поглиблення міжнародного розподілу праці і розвиток світових господарських зв'язків до середини 19 ст створили умови, при яких До. ц. набув світового характеру. У цей період виразно виявилася приблизно 10-річна тривалість До. ц. Надалі розвиток продуктивних сил і пов'язане з ним загострення антагоністичних протиріч капіталізму привели до того, що починаючи з 70-х рр. 19 ст тривалість До. ц. скоротилася до 7—8 років, збільшилася руйнівна сила циклічних криз надвиробництва.
В умовах загальної кризи капіталізму, в обстановці боротьби двох суспільних систем, зростання державно-монополістичного капіталізму і мілітаризації економіки відбуваються певні зміни і в механізмі До. ц. Фінансова олігархія використовує розгалужену систему державно-монополістичних антикризових заходів. На формах прояву До. ц. позначаються економічна потужність найбільших монополістичних об'єднань, що різко посилилася, їх спроби регулювання виробництва і збуту з метою здобуття більшого прибутку. В той же час усе більш істотне вплив на хід До. ц. надає посилення боротьби трудящих проти гніту монополістичного капіталу.
Аналізуючи розвиток До. ц., К. Маркс вже в 19 ст відзначав, що періодичні фази циклу в ході накопичення уриваються все частіше наступними один за одним нерегулярними коливаннями. Розгортання науково-технічної революції і процеси структурної перебудови економіки в умовах сучасного капіталізму неминуче приводять до частішого виникнення часткових, проміжних і додаткових криз. Постійним супутником циклічного підйому стала смуга подальшого господарського застою і поступового «вповзання» в кризу.
В результаті умов розвитку, що змінилися, До. ц. фази пожвавлення і підйому в багатьох капіталістичних країнах після 2-ої світової війни 1939—45 виявлялися інтенсивнішими, а кризисні падіння виробництва — менш глибокими. Проте в ході післявоєнного економічного розвитку імперіалістичних країн чітко просліджується дія властивих капіталізму закономірностей циклічного розвитку виробництва.
Після 2-ої світової війни ослабленим виявився механізм міжнародних економічних зв'язків, внаслідок чого «синхронізація» фаз циклу в різних капіталістичних країнах порушувалася. Так, терміни настання окремих фаз в США істотно відрізнялися, наприклад, від цих термінів в Японії або Франції. Проте весь хід розвитку процесів відтворення дозволяє усе більш виразно прослідити загальні закономірності розвитку світового. ц. Так, світова економічна криза 1957—58, що поклав почало другому післявоєнному циклу, привів до скорочення виробництва не лише в США, але і у Великобританії, Швеції, Бельгії, Нідерландах, Норвегії. У ФРН(Федеральна Республіка Німеччини), Італії і Франції темпи зростання промислового виробництва різко сповільнилися.
Циклічні коливання капіталістичного виробництва підсилюють нестійкість матеріального положення трудящих. У роки кризи завжди зростає промислова резервна армія, велике число робітників і службовців виявляються частково безробітними. Вихід з кризи капіталізм незмінно шукає в подальшому посиленні експлуатації трудящих. До особливостей розвитку сучасного До. ц. відноситься зменшення ролі циклічних чинників в русі цін, особливо на товари масового вжитки: якщо раніше кризи надвиробництва незмінно супроводилися значним пониженням цін, то в 50—60-х рр. 20 ст зростання дорожнечі життя в більшості випадків не припинялося навіть в умовах криз. Ці процеси неминуче ведуть до подальшого загострення антагоністичних протиріч буржуазного суспільства. До. ц. і особливо економічні кризи служать вираженням історичній обмеженості капіталістичного способу виробництва, в них виявляється нездатність буржуазних буд впоратися з викликаними до життя продуктивними силами.
Літ.: Маркс До., Капітал, т. 1, Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 23, гл.(глав) 3, 6, 23, 24; його ж, Капітал, т. 2, там же, т. 24, гл.(глав) 2—6, 12—16, 20—21; його ж, Капітал, т. 3, там же, т. 25, гл.(глав) 6, 14—18, 27, 48, 51; його ж, Теорії додаткової вартості (IV том «Капіталу»), там же, т. 26, ч. 2: Енгельс Ф., Анті-Дюрінг, там же т. 20, отд.(окремий) 3, гл.(глав) 1: Ленін Ст І., До характеристики економічного романтизму, Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 2; його ж, Розвиток капіталізму в Росії, там же, т. 3; його ж, Уроки кризи, там же, т. 5; його ж, Марксизм і ревізіонізм, там же, т. 17; Програма КПРС, М., 1971: Матеріали XXIV з'їзду КПРС, М., 1971; Світові економічні кризи 1848—1935, т. 1, М., 1937; Яковлєв А., Економічні кризи в Росії, М., 1955; Сучасне економічне положення капіталістичних країн, М., 1959; Трахтенберг І., Капіталістичне відтворення і економічні кризи, М., 1959; Варга Е., Сучасний капіталізм і економічні кризи, М., 1962; Кузьмінов І., Післявоєнний капіталістичний цикл, М., 1962; Мендельсон Л., Теорія і історія економічних криз і циклів, т. 1—3, М., 1959—64; Сучасні цикли і кризи, М., 1967.
