Трудомісткість , показник, що характеризує витрати робочого часу на виробництво певної споживної вартості або на виконання конкретної технологічної операції; показник Т. є зворотним показнику продуктивності праці, визначає ефективність використання одного з головних виробничих ресурсів — робочої сили . На величину Т. впливає ряд чинників: технічний рівень виробництва (фондовооруженность праці і енергоозброєність праці, корисні властивості предметів праці, технологія), кваліфікація працівників, організація і умови праці, складність продукції, що виготовляється, і ін.
У вузькому сенсі під Т. розуміються середні витрати живої праці на одиницю або на весь об'єм виготовленої продукції. Міра виміру Т. — робочий час.
Т. одиниці продукції = робочий час \ кількість продукції, що випускається,
Використання досягнень науково-технічного прогресу у виробництві супроводиться зниженням Т., то є заощадженням часу (див. Заощадження часу закон ). Розрізняють Т. індивідуальну, тобто витрати праці окремого робітника на одиницю конкретної продукції, і групову (цехову, заводську або галузеву).
В широкому сенсі під Т. (повною або народногосподарською) розуміються сукупні витрати живої і упредметненої праці. Такий показник використовується для того, щоб встановити, скільки робочого часу витрачено у всіх ланках виробництва на виготовлення даного вигляду продукції. Він включає витрати робочого часу всього виробничого персоналу, безпосередньо зайнятого виготовленням продукції, а також витрати праці, упредметненої в сировині, паливі, устаткуванні і ін. витрачених засобах виробництва. За допомогою показника повною Т. отримують чітку кількісну характеристику суспільного витрат на створення матеріальних благ або надання конкретних послуг.
Среднеотрасльовая повна Т. є нормативом суспільно необхідних витрат праці, тобто важливу якісну і кількісну характеристику соціальних умов виробництва даного вигляду матеріальних благ або послуг (див. Суспільно необхідна праця ).
Якісну сторону витрат праці характеризує конкретну працю і створювана їм споживна вартість. Тому норматив суспільно необхідною Т. тісно пов'язаний з отриманими результатами, створеною споживною вартістю. Зниження Т. може виражатися як в підвищенні якості при тих же витратах робочого часу, так і в заощадженні часу на одиницю корисного ефекту. Єдність якості і суспільною Т. безпосередньо витікає з відкритого К. Марксом подвійного характеру праці (див. Товар ).
Кількісно норматив суспільно необхідною Т. характеризує величину витрат робочої сили взагалі (енергії, нервів, м'язів і тому подібне), тобто витрати абстрактної праці. Такий норматив формується поетапно. Спочатку визначаються міжгалузеві пропорції розподілу сукупних ресурсів робочого часу відповідно до структури суспільних потреб. Оскільки співвідношення потреб у металі, хімічних продуктах, будматеріалах, машинах і устаткуванні, продуктах харчування і ін. видах продукції визначають макроструктуру суспільного виробництва, вони ж кінець кінцем обумовлюють і пропорції розподілу робочої сили між галузями. В умовах капіталізму такі пропорції встановлюються стихійно. Вони регулюються ринковим механізмом, законом вартості. У соціалістичному господарстві формування умов розподілу праці здійснюється планомірно, з врахуванням необхідності забезпечення швидкого і збалансованого досягнення намічених цілей по підвищенню добробуту і створенню матеріально-технічної бази комунізму (див. Баланс трудових ресурсів ).
На наступному етапі визначається среднеотрасльовой норматив Т. пов'язаний із задоволенням конкретної потреби людини при різних взаємозамінних варіантах виробництва. Його величина формується в нормальних умовах при середньому рівні умілості і інтенсивності праці на підприємствах, що виготовляють основну масу продукції. Іншими словами, такий норматив є усередненим на рівні галузі. При цьому усереднюється і якість окремих видів взаємозамінної продукції і рівень витрат на їх виробництво. В кінці 60-х — початку 70-х рр. радянські економісти розробили методику визначення повної Т. продукції, на основі якої досягли позитивних результатів при проведенні практичних розрахунків.
Літ.: Маркс До., Капітал, т. 1, Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 23, гл.(глав) 5; Белоусов Р. А., Суспільно необхідні витрати праці і рівень оптових цін, М., 1969.
