Баланс трудових ресурсів, складова частина балансу народного господарства СРСР, що характеризує відтворення робочої сили і що є системою показників, в яких розкриваються різні сторони використання трудових ресурсів. Би. т. р. відображає чисельність трудових ресурсів і їх якісний склад по підлозі, зросту, соціальним групам, видам зайнятості і галузям народного господарства і професіям. Би. т. р. показує використання всіх трудових ресурсів, а не лише зайнятих в галузях народного господарства. У статистичному обліку і планеруванні в СРСР Би. т. р. отримав практичне вживання в 1950-х і подальші роки.
Би. т. р. об'єднує: звідний баланс, приватні баланси і балансові розрахунки: баланс використання праці молоді, баланс робочої сили колгоспів, балансовий розрахунок доповнить потреби в робітниках і службовцях, у тому числі кваліфікованій робочій силі і фахівцях.
Звідний Би. т. р. будується за такою зразковою схемою: 1) трудові ресурси, у тому числі працездатне населення в працездатному віці (чоловіки 16—59 років і жінок 16—54 років без непрацюючих інвалідів 1-ої і 2-ої груп і непрацюючих осіб трудоспосооного віку, одержуючих пенсії через старість на пільгових умовах) і працюючі особи за межами працездатного віку. 2) Розподіл трудових ресурсів: число зайнятих в народному господарстві (в цілому, а також по соціальних групах), з них: у промисловості, в будівництві і так далі (по галузях); зайнято на навчанні з відривом від виробництва; зайнято в домашньому і особистому підсобному господарствах (в т.ч. окремо в кожному з них).
Би. т. р. розраховується у фізичних особах на певну дату (1 січня і 1 липня) і в середньорічному численні (звітний), і лише в середньому за рік (плановий). Св. 96% трудових ресурсів складає трудоспосооноє населення в працездатному віці.
Звідний баланс дозволяє визначити зайнятість населення, виявити дороги кращого використання трудових ресурсів. Зайнятість населення в СРСР систематично підвищується. У 1958 на державних підприємствах, в установах, в суспільному господарстві колгоспів і на навчанні з відривом від виробництва було зайнято 77% трудових ресурсів, а в 1968 ок. 9 / 10 . Остання частина трудових ресурсів зайнята в домашньому і особистому підсобному господарствах; тут питома вага жінок складає св. 90% . Розвиток сфери обслуговування населення, що полегшує і скорочує працю в домашньому господарстві, створює умови для подальшого залучення жінок до суспільного виробництва.
В звідному Б. т. р. відбивається розподіл працівників між сферою матеріального виробництва і невиробничою сферою і по галузях усередині кожної з них. На основі зростання суспільств, продуктивності праці доля зайнятих в матеріальному виробництві знижується, а в невиробничих галузях підвищується. Це видно із слід.(наступний) даних (по СРСР в %):
1940
1950
1968
Матеріальне виробництво.
88,3
86,2
78,7
Невиробничі галузі. .
11,7
13,8
21,3
Би. т. р. відображає співвідношення чисельності зайнятих в промисловості і будівництві, з одного боку, і в сільському господарстві — з іншою, чим характеризує рівень індустріального розвитку країни. Збільшення долі перших двох галузей, що закономірно сталося, і зменшення долі сільського господарства. Так, в 1940 в промисловості і будівництві СРСР було 23% від числа зайнятих в народному господарстві, в 1968 стало 36% . У сільському господарстві за цей же час доля працівників знизилася з 54 до 29% (при зростанні з.-х.(сільськогосподарський) виробництва). У невиробничих галузях особливо швидко зростає чисельність зайнятих в освіті, науці і охороні здоров'я.
Таблиці звідного Б. т. р. характеризують склад працівників по суспільних групах (робітники і службовці, колгоспники). Це, у свою чергу, дозволяє розрахувати все населення по тих же групах (тобто працівників разом з членами їх сімей). Доля робітників і службовців в населенні СРСР підвищилася з 50,2% в 1939 до 77,7% в 1968.
Звідні Б. т. р. складаються по країні в цілому, союзним республікам і областям. Разом з іншими аналітичними матеріалами вони дозволяють встановити характер використання трудових ресурсів, виявити наявні в окремих місцевостях резерви (або дефіцит) робочої сили.
Плановий баланс дає можливість зіставити чисельність трудових ресурсів з потребою народного господарства в робочій силі, планованою чисельністю учнів з відривом від виробництва і намічаною чисельністю працездатного населення у домашньому господарстві. Трудові ресурси, складові в чисельності населення відносно стійку долю, визначаються на основі прогнозу чисельності населення по підлозі і віку з врахуванням можливої зміни народжуваності і смертності.
Потреба в робочій силі встановлюється на основі планових розрахунків продуктивності праці і обсягів виробництва в матеріальній сфері, а також відповідно до намічаного розвитку невиробничих галузей і нормативами числа працівників в установах і організаціях цих галузей. При цьому враховується можлива економія праці у всіх галузях народного господарства за рахунок вживання нової техніки, механізації і автоматизації виробничих процесів, мобілізації резервів робочої сили на підприємствах, кращій організації праці тих, що працюють. Виходячи з намічаних масштабів розвитку освіти і підготовки кваліфікованих робітників і фахівців, а також прогнозу вікового складу населення, визначають чисельність населення працездатного віку, яке буде зайнято лише на навчанні. Розрахунок звідного планового балансу в територіальному розрізі дозволяє прийняти заходи для запобігання невідповідності між наявністю трудових ресурсів і потребою в робочій силі при розміщенні нових і реконструкції підприємств, що діють. На основі територіальних балансів визначають необхідні масштаби і напрями міграції населення, тобто перерозподіли його по території. Дані Б. т. р. використовуються і при виборі місця будівництва нових підприємств.
Звідний плановий баланс розраховується окремо по міській і сільській місцевості. На цій основі визначаються масштаби переміщення сільських жителів в міста і прогнозується чисельність міського і сільського населення. Звідний Би. т. р. не слід змішувати з балансом робочої сили. Перший показує використання всіх трудових ресурсів країни (тобто разом з непрацюючими) і її окремих районів, другий — використання лише працівників. Відповідно до цього баланс робочої сили розробляється по окремих підприємствах, установах, організаціях і галузях народного господарства. У нім показується потреба в працівниках і джерела її забезпечення на плановий період. Баланси робочої сили підприємств і галузей використовуються для обгрунтування розрахунків планового звідного Б. т. р.
Приватні Б. т. р. (баланс робочої сили колгоспів, баланс використання праці молоді, розрахунок додаткової потреби в робочій силі) призначаються для того, щоб обгрунтувати окремі показники звідного балансу і передбачити на плановий період все необхідне для забезпечення народного господарства робочою силою (по загальній кількості, по спеціальностях і кваліфікації) і міри по працевлаштуванню населення. Всі ці баланси доповнюють один одного.
Баланс робочої сили колгоспів обгрунтовує кількість зайнятого населення у всіх галузях господарства колгоспів. На його основі встановлюється чисельність зайнятих колгоспників (у сільському господарстві колгоспів і в інших галузях) в середньому за рік і на місяць найбільшого розвороту робіт. Визначаються джерела забезпечення суспільного господарства колгоспів робочою силою, чисельність колгоспників, які можуть бути вивільнені з одних районів країни для напряму в сільське господарство і несільскогосподарські галузі інших районів. Розміри намічаного вивільнення робочої сили обгрунтовуються планами механізації колгоспного виробництва.
Баланс використання праці молоді (балансовий розрахунок молоді) показує чисельність тих, що закінчують школу і встановлює кількість молоді, що направляється на роботу в галузі народному господарства і на подальшу навчання.
Балансовий розрахунок додаткової потреби в робочій силі направлений на те, щоб найраціональніше забезпечити приріст чисельності і відшкодування вибуваючих (у зв'язку із смертю, відходом на пенсію і так далі ) робітників і підприємств, що служать, установ і організацій (республіки, краї, області) в плановому періоді. У розрахунку вказуються розмір доповнить, потреби і джерела робочої сили: молодь, закінчуюча об-щеобразоват. школи і не що продовжує вчення; випускники професійно-технічних училищ, середніх спеціальних і вищих учбових закладів; обличчя, демобілізуємиє з армії; колгоспники, що вивільняються з суспільного господарства колгоспів у зв'язку із зростанням продуктивності праці; жінки, що вивільняються з домашнього господарства, і частина пенсіонерів. Передбачається залучення всіх місцевих ресурсів робочої сили і в необхідних випадках встановлюється потреба в переміщенні людей з інших районів (або в інші райони).
Балансовий розрахунок додаткової потреби в кваліфікованих робітниках і фахівцях розробляється для повного забезпечення народного господарства працівниками потрібних професій і кваліфікації. Розрахунки додаткової потреби в кваліфікованих робітниках і фахівцях — складова частина плану підготовки і розподілу кваліфікованих кадрів. Народне господарство усе більш насичується фахівцями. У 1968 в СРСР було підготовлено в училищах і школах профтехобразованія, а також підвищило кваліфікацію безпосередньо на виробництві 16 млн. робітників. У 1940 на 1000 робітників і службовців доводилося приблизно 70 фахівців з вищою і середньою спеціальною освітою, в 1960 — 140 і в 1968 — вже близько 180.
Би. т. р., відображаючи зміни в обсязі виробництва, його галузевій структурі і територіальному розміщенні, у свою чергу активно впливає на формування планів розвитку народного господарства. Б. т. р. пов'язаний з планом розміщення продуктивних сил, в якому враховуються резерви робочої сили, наявні в окремих районах, зокрема в малих і середніх містах. Регулюванню міграційних процесів служать плани організованого набору робітників. Раціональному використанню робочої сили по районах країни і містах сприяють створені в 1966 республіканських комітетів з використання трудових ресурсів з органами на місцях. У їх завдання входить систематичне вивчення стану трудових ресурсів, виявлення резервів робочої сили, інформація населення про вакантні робочі місця на підприємствах, в установах і організаціях, вживання оперативних заходів по працевлаштуванню населення, підготовка для центральних планових і господарських органів пропозицій по повнішому і ефективнішому використанню трудових ресурсів.
Літ.: П'ятирічний план народногосподарського будівництва СРСР, т. 2, ч. 2, 2 видавництва, М., 1929 (розділи: «Праця», с. 160 — 211, «Соціально-культурне будівництво», с. 212—270, «Відтворення кваліфікованої робочої сили», с. 243 — 257); Струмілін С. Р., Проблеми економіки праці, М., 1957; Сонін М. Я., Відтворення робочої сили до СРСР і балансу праці, М., 1959; Внерабочєє час трудящих, під загальною ред. Р. А. Пруденського, Новосиб., 1961; Костаков Ст Р., Літвяков П. П., Баланс праці, М., 1965; Літвяков П. П. Раціональна зайнятість населення, в кн.: Економічне планерування в СРСР, М., 1967, гл.(глав) 6, с. 160—181.
