Заощадження часу закон, загальний економічний закон, що виражає джерело і спосіб підвищення економічної ефективності суспільного відтворення. Е. ст з. був сформульований К. Марксом у зв'язку з виявленням історично скороминущого значення грошей як вартісної форми прояву суспільств. характеру виробництва. При комунізмі вартість стане непотрібною для виявлення і виміру ефективності, що підвищується, це можна буде зробити в безпосередніх формах: «Як для окремого індивіда, так і для суспільства всебічність його розвитку, його вжитку і його діяльності залежить від збереження часу. Всяка економія кінець кінцем зводиться до заощадження часу... Заощадження часу, так само як і планомірний розподіл робочого часу по різних галузях виробництва, залишається першим економічним законом на основі колективного виробництва» (Маркс До., див.(дивися) Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва т. 46, ч. 1, с. 117).
Е. ст з. — наукова абстракція; марксистська наука ніколи не не проектує цей закон безпосередньо на конкретні господарські явища, а виявляє конкретно-історичні умови і форми його здійснення, відповідні різним способам виробництва.
Вміст Е. ст з. включає заощадження робочого часу, що витрачається в даний період, і економію результатів витрат робочого часу минулих періодів (сировина, матеріали, машини, устаткування і ін. засобу виробництва). Тому зростання продуктивності праці, фондовіддачі, зниження матеріаломісткості, оптимізація народно-господарських і внутрішньогосподарських пропорцій і т.п. виступають конкретними проявами дії Е. ст з. Підхід К. Маркса до Е. ст з. дозволяє розповсюдити його не лише на робоче, але і на частину внерабочего часу (час на виконання обов'язків за межами власний виробництва). При такому трактуванні конкретними формами дії Е. ст з. виявляються: механізація домашніх робіт, поліпшення побутового обслуговування, скорочення витрат часу на транспорт, покупки, самодіяльний ремонт житла, пошивши одяг і т.д.
Можливі як стихійні, так і планомірні форми здійснення Е. ст з. У першому випадку тенденція до підвищення ефективності складається як результат взаємодії втрат і збереження ресурсів; у другому —Е. ст з. діє у формі режиму економії .
Характер і соціально-економічні результати дії цього закону у вирішальній мірі визначаються способом виробництва, вони корінним чином розрізняються в умовах капіталізму і соціалізму. При капіталізмі збереження часу реалізується приватними власниками через посилення експлуатації (див. Додаткова вартість,Робочий день ) . Е. ст з. набуває форми такої спрямованості науково-технічного прогресу і зростання економічної ефективності, яка відповідає інтересам частнокапіталістічеського привласнення. Вищий критерій економії — додаткова вартість, капіталістичний прибуток. Конкретно-історичний механізм і антагоністичні суперечність здійснення Е. ст з. в умовах капіталізму досліджені К. Марксом в «Капіталі». Неусувні для капіталізму пороки — паразитичний вжиток експлуататорських класів, безробіття, анархічність складання народно-господарських пропорцій і пов'язані з цим кризи — не дозволяють досягти найвищої економічної ефективності (а значить, і найбільшому заощадженню часу). В той же час в межах цього загального об'єктивного обмеження при капіталізмі відбувається зростання економічної ефективності виробництва. Практика капіталістичного господарювання поряд з розкраданням ресурсів приводить до появи нових прийомів, методів, форм збереження робочого часу, сировини і матеріалів, зниження витрат виробництва і підвищення якості продукції і обслуговування. Ці нововведення, відмежовані від неприйнятних для соціалізму суспільно-економічних форм, вивчаються і освоюються соціалістичними підприємствами, установами і організаціями.
Соціалістичний спосіб виробництва розширює можливості збереження часу і всіх видів ресурсів. Усувається паразитичний вжиток експлуататорів, відтворення звільняється від вузьких критеріїв ефективності, що нав'язуються йому приватною власністю, планомірне скорочення питомих витрат живої і упредметненої праці (режим економії) стає загальною формою збереження ресурсів і здійснення Е. ст з. Розвиток відтворення по єдиному народно-господарському плану — вирішальний чинник дії Е. ст з., що дозволяє свідомо і постійно підтримувати найкращі загальногосподарські і міжгалузеві пропорції. Система галузевих, регіональних виробництв. планів забезпечує оптимальний режим відтворення у всіх ланках.
Для соціалізму характерне проведення єдиної державної технічної політики, що також зберігає суспільству значні ресурси. У умовах розвиненого соціалізму, коли переваги соціалістичної системи господарювання з'єднуються з досягненнями науково-технічної революції, прогрес відтворення прискорюється, набуває комплексного характеру. Підвищення ефективності і якості відбувається швидше, їх суспільно необхідний рівень неухильно зростає, стаючи обов'язковим для всіх виробників. Прискорюється моральний знос техніки, технології, організації виробництва, а також готової продукції. Потрібна всестороння інтенсифікація суспільств. відтворення. Отже, все велику роль грає чинник часу, що і відображає особливості дії Е. ст з. в умовах зрілого соціалізму.
Соціально-економічні результати дії Е. ст з. при соціалізмі виражаються в скороченні часу виробництва необхідного продукту, що служить матеріальною передумовою повнішого і всестороннього розвитку і прояву творчих дарувань людини.
Літ.: Маркс До., Капітал, т. 1—3, Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 23—25; його ж, Критика політичної економії, там же, т. 46, ч. 1, с. 116—17; Ленін Ст І., Матеріалізм і емпіріокритицизм, Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 18, с. 352—55; Матеріали XXV з'їзду КПРС, М., 1977; Чемихин Ст, До питання про вміст закону заощадження часу при соціалізмі, «Економічні науки», 1976 № 10; Ахундов А., Закон заощадження часу в умовах розвиненого соціалізму, там же; Курс політичної економії, 2 видавництва, т. 2, М., 1970, гл.(глав) 16.
