Режим економії, система форм і методів планомірного зменшення витрат економічних ресурсів відносно отримуваного корисного результату; один з найважливіших засобів підвищення економічної ефективності виробництва. Проведення Р. е. означає, що господарська практика враховує дії загальноекономічного закону заощадження робочого часу (див. Заощадження часу закон ) закону зростання продуктивності праці і ін. Принципам Р. е. відповідає таке скорочення витрат, при якому вони зменшуються на одиницю корисного ефекту (питомі витрати). Науково обгрунтований і розвинений Р. е. спирається не лише на прості види економії, але і на широкий економічний маневр, при якому витрати абсолютно збільшуються [а тимчасово може відбуватися відносне (питоме) дорожчання корисного ефекту] з метою кінець кінцем досягти істотного і стійкого зниження питомих витрат.
В умовах приватної власності прагнення капіталіста збільшити норму прибули і конкурентна боротьба приводять до того, що раціоналізація використання ресурсів є сусідами з кризисними явищами, з розкраданням природних багатств і робочої сили. За зростання прибутків і скорочення витрат в окремих ланках капіталістичне суспільство розплачується втратою частини своїх ресурсів (див. Комерційний розрахунок ). Суспільна власність робить Р. е. засобом підвищення ефективності виробництва як в окремих ланках і сферах, так і в народному господарстві в цілому. Вирішальне значення для мінімізації витрат при соціалізмі набувають методів централізованої планомірної підтримки народно-господарської пропорційності, що забезпечують своєчасну зміну відтворювальної структури, загальність праці, раціональне використання природних ресурсів, високу міру відповідності виробництва і вжитку, формування споживчої структури на науковій основі. Р. е. грунтується на принципах демократичного централізму, тому його методи органічно поєднують дисципліну і ініціативу, директивність і самостійність, строгу субордінірованность господарських дій і широкі можливості почину. У всіх ланках соціалістичного господарства Р. е. здійснюється у формі господарського розрахунку, а у всіх сферах господарства — у формі планомірного регулювання економічних процесів. Конкретними методами здійснення Р. е. у господарських ланках є, наприклад, нормування витрат праці, матеріальних і фінансових ресурсів, державне регулювання використання природних ресурсів вивільнення робочої сили і її раціональне використання, соціалістичне змагання за підвищення продуктивності праці, економію сировини, матеріалів, палива, електроенергії, за краще використання устаткування, підвищення якості продукції і так далі Р. е. у соціалістичному суспільстві відповідає корінним інтересам трудящих, оскільки зростання ефективності завдяки Р. е. створює додаткові джерела економічного розвитку, зростання народного добробуту, вирішення ін. завдань соціально-економічного прогресу. Р. е. сприяє вихованню у високих етичних якостей трудящих, відповідних моральному кодексу будівельника комунізму: сумлінності в праці, турботи кожного про збереження і множення суспільного надбання, товариську взаємодопомогу, непримиренність до дармоїдства, користолюбству і тому подібне
Р. е. — об'єктивна економічна закономірність, хоча конкретно-історичні форми і методи планомірної мінімізації питомих витрат ресурсів неминуче міняються. Господарські реформи, що проводяться в СРСР і ін. соціалістичних країнах, сприяють подальшому зміцненню Р. е.
Літ.: Ленін Ст І., Чергові завдання радянської влади, Повні збори соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 36; його ж, Тов. Кржіжановському в Президію Держплану, там же, т. 43; його ж, Краще менше, та краще, там же, т. 45; його ж, Товаришам, що працюють в Гидроторфе, там же т. 54; Матеріали XXIV з'їзду КПРС, М., 1971; КПРС в резолюціях і вирішеннях з'їздів, конференцій і пленумів ЦК, 8 видавництво, т. 10, М., 1972, с. 488—97: Програма КПРС, М., 1974.
