Нормування праці
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Нормування праці

Нормування праці , встановлення міри витрат праці на виготовлення одиниці виробу або виконання заданого об'єму роботи в певних організаційно-технічних умовах. Н. т. — одна з найважливіших складових частин науковій організації праці .

  Н. т. в СРСР визначають розставляння робітників на виробництві, зони обслуговування, кращі методи і прийоми праці, встановлюють міру праці для окремих працівників і виробничих колективів в цілому, враховують і оцінюють їх вклад в суспільне виробництво. Н. т. використовується при виборі оптимальних варіантів технології і організації виробництва, що забезпечують найменші витрати праці, для розрахунку виробничих потужностей підприємств, потреби в робочій силі, для виявлення резервів зростання продуктивності праці і підвищення ефективності виробництва.

  Н. т. в основному здійснюється аналітичним методом, що передбачає розчленовування технологічного і трудового процесів на складові частини, їх аналіз, проектування наївигоднейших умов виконання роботи і розрахунок часу по складових частинах. Аналітичний метод розділяється на аналітично-розрахунковий і аналітично-дослідницький. Аналітично-розрахунковий передбачає розрахунок норм на підставі нормативів часу і режимів роботи устаткування. Він використовується в промисловості для розрахунку технічно обгрунтованих норм на підприємствах всіх типів виробництва, що діють, і при проектуванні нових підприємств. За допомогою аналітично-дослідницького методу визначаються необхідні витрати робочого часу шляхом досліджень режимів роботи устаткування і витрат робочого часу при виконанні певних операцій. Цей метод використовується переважно на промислових підприємствах, що діють, в умовах масового виробництва, а також у виробництвах ін. типів за відсутності необхідних нормативних матеріалів.

  Норми, встановлені аналітичним методом і обгрунтовані науковими дослідженнями і передовим виробничим досвідом, називаються технічно обгрунтованими (технічними) нормами. Вони обгрунтовуються також і з точки зору економіки, фізіології, психології і соціології. Технічно обгрунтовані норми дозволяють ефективніше використовувати матеріальні елементи виробництва: основне і допоміжне устаткування, технологічне оснащення. Дослідження в області науки і техніки дають можливість встановити раціональні технологічні режими (наприклад, режими різання металів) і режими роботи устаткування, що визначають основний (технологічне) час для більшої частини технологічних процесів на промислових підприємствах. Економічні науки дозволяють визначити найбільш доцільні пропорції у витратах праці працівників різних спеціальностей і кваліфікації, живої і упредметненої праці, з тим щоб задана робота виконувалася з мінімальними сумарними витратами суспільної праці. На основі досліджень в області психофізіології і соціології праці визначають: оптимальний вміст трудового процесу і його елементів — прийомів, трудових дій і рухів; оптимальний рівень інтенсивності праці; режими праці і відпочинку що працюють, забезпечують високу працездатність і тривале збереження життєдіяльності людини, можливості для його всестороннього і гармонійного розвитку.

  Аналітичне Н. т. передбачає розрахунок технічно обгрунтованих норм по складових частинах. Основний машинний час нормують, виходячи із значень найважливіших параметрів предмету праці з використанням паспортів устаткування і нормативів, що визначають режими його роботи. Наприклад, основний машинний час обробки поверхні деталі на металоріжучому верстаті визначається діленням довжини її обробки (у напрямі подачі) на величину подачі в хвилину.

  Ручний основний, допоміжний, підготовчо-завершальний час і час на обслуговування робочого місця розраховується на базі нормативів часу, в яких міститься час на виконання окремих елементів роботи.

  Для розрахунку машинно-ручного часу використовуються одночасно паспорти устаткування нормативи режимів його роботи і нормативи часу.

  Методика Н. т. залежить від характеру виконуваних робіт і типа виробництва. Найбільш диференційовані методи Н. т., що передбачають розрахунок часу по трудових рухах, діях і прийомах, застосовуються в умовах масового виробництва. Одні і ті ж роботи (операції) багато разів повторюються, і заощадження робочого часу в результаті точного розрахунку норм компенсує підвищені витрати на встановлення норм із застосуванням диференційованих методів розрахунку. Укрупнені методи Н. т. з розрахунком норм по комплексах прийомів, технологічним переходам і операціям застосовуються переважно при розрахунку норм в умовах серійного, дрібносерійного і одиничного виробництва. Для Н. т. допоміжних робітників, обслуговуючих виробництво, інженерно-технічних працівників і службовців встановлюються норми обслуговування, управління і чисельності.

  Що діють норми вироблення, норми часу, обслуговування і чисельності необхідно своєчасно замінювати новими нормами у міру проведення організаційно-технічних заходів, що забезпечують зростання продуктивності праці. Систематично повинні проводитися перевірка норм, що діють, і передивляється застарілих норм на роботах, трудомісткість яких зменшилася в результаті загального поліпшення організації виробництва і праці, збільшення обсягу виробництва, зростання професійної майстерності і вдосконалення виробничих навиків робітників і службовців.

  Організація Н. т. в народному господарстві покликана забезпечити прогресивний рівень і рівну напруженість норм на всіх підприємствах і в їх підрозділах. Це завдання вирішується шляхом централізованої розробки міжгалузевих і галузевих нормативних матеріалів по праці: єдиних і типових норм вироблення (часу), нормативів режимів роботи устаткування, часу, обслуговування і чисельності персоналу для різних видів і типів виробництва. Основні завдання вдосконалення Н. т. в умовах науково-технічного прогресу: розширення сфери Н. т. з тим, щоб норми встановлювалися в основному для всіх робітників, інженерно-технічних працівників і службовців у сфері матеріального і нематеріального виробництва; забезпечення прогресивного рівня і рівної напруженості норм праці; придатність норм і нормативів з точки зору міри їх диференціації для вирішення круга техніко-економічних розрахунків, що виконуються при проведенні робіт по організації праці і виробництва; обгрунтованість норм з точки зору техніки, економіки виробництва і психофізіології праці; достатня міра точності норм і нормативів; можливість використання норм і нормативних матеріалів для поточних і перспективних розрахунків; динамічність норм і нормативів відповідно до темпів науково-технічного прогресу, зміни організаційно-технічних умов виробництва, зростання кваліфікації і навиків робітників. Вирішення цих завдань досягається шляхом розробки і впровадження у виробництво прогресивних нормативів по праці, механізації і поліпшення організації роботи за розрахунком і передивляється норм на підприємствах а також посилення матеріального і морального стимулювання впровадження і освоєння технічно обгрунтованих норм. Кращі результати досягаються там, де впровадження прогресивних норм проводиться одночасно і у взаємозв'язку з вдосконаленням технології, організації праці і виробництва, посиленням матеріального і морального стимулювання підвищення рівня нормування праці.

  Літ.: Гальцов А. Д., Нормування і основи наукової організації праці в машинобудуванні, М., 1973; Шапіро І. І., Технічний прогрес і нормування праці, М., 1968; Основні методичні положення по нормуванню праці робітників в народному господарстві, М., 1970.

  І. І. Шапіро.