Трудова школа , течія в реформаторській педагогіці, представники якого виступали за створення школи, що поєднує освіту, етичне, естетичне і фізичне виховання з виробленням у дітей трудових умінь, з тими або іншими формами професійної орієнтації. Вперше ідея Т. ш. була висунута представниками раннього утопічного соціалізму (Т. Мор, Т. Кампанелла ), які в своїх проектах організації суспільства майбутнього передбачали участь всіх його членів в продуктивній праці. Звідси витікало і їх вимога підготовки дітей в учбових закладах до праці, залучення їх до посильної трудової діяльності.
В 17 ст думка про необхідність трудової підготовки дітей в школі висловив Я. А. Коменський . Англійський економіст Дж. Беллерс розробив проект «Промислової школи» — трудового об'єднання дорослих, що є одночасно і зразковою виховною установою, де діти вчаться корисним наукам, опановують конкретні професії, набувають любові і пошани до праці. Ж. Ж. Руссо висунув вимога готувати дітей.-х.(сільськогосподарський) і ремісничій праці в процесі виховання.
Видне місце питання Т. ш. — трудового вчення і виховання займали в проектах організації народного утворення епохи Великої французької революції.
В кінці 18 — початку 19 вв.(століття) І. Р. Песталоцци сформулював положення, що зіграли важливу роль в подальшій розробці ідеї Т. ш., проблем трудового виховання: праця у поєднанні з фізичними вправами і іграми благотворно позначається на розвитку дітей; виховні установи не повинні обмежуватися виробленням у дітей володіння невеликим довкола ремісничих прийомів — у них потрібно розвивати різносторонні здібності і навики, необхідні для швидкого включення в практичну діяльність в різних галузях господарства.
В 1-ій половині 19 ст проблема трудового вчення і виховання дітей в школі привертала увагу представників утопічного соціалізму — Р. Оуена, Ш. Фур'є, До. А. Сен-Симона, Ст Вейтлінга . найцікавіші думці Оуена, що вважав, що в комуністичному товаристві майбутнього кожне дитя в процесі вчення і виховання знайомитиметься з основними видами праці.
Більшість представників реформаторських течій в буржуазній педагогіці кінця 19 — почала 20 вв.(століття) зараховували себе до прибічників Т. ш., хоча сама праця учнів трактувався представниками різних педагогічних течій по-різному. У теорії Т. ш. можна виділити 3 великих напрями. Представники першого з них бачили суть Т. ш. у тому, що в учбовий план вводиться ручна праця як особливий предмет викладання, а трудові уміння і навики, що набувають що вчаться на уроках по цьому предмету, сприяють вивченню інших учбових дисциплін. Таким чином, ручна праця була і предметом і принципом всього вчення. Прибічники цього напряму (так звані мануалісти) багато зробили для пропаганди ідеї педагогічно доцільної ручної праці, розробки його методики, вони прагнули встановити зв'язок між ручною працею і учбовими заняттями, активізувати тим самим весь педагогічний процес.
Прибічники другого напряму, ідеологом якого був німецький педагог Р. Кершенштейнер, розглядаючи працю в початковій народній школі теж як предмет і принцип вчення, бачили його головну мету у виробленні у дітей старанності, чесності, сумлінності і тому подібне Т. ш. такого типа розглядалася як важливий засіб цивільного виховання.
До третього напряму в русі Т. ш. належали представники багатьох течій в реформаторській педагогіці (індивідуальна педагогіка, педагогіка особи, педагогіка дії і тому подібне), які трактували працю дітей розширювально і бачили суть Т. ш. у всілякій самостійній пізнавальній і художній діяльності учнів.
Буржуазні педагоги, кажучи о Т. ш., фактично мали на увазі початкову народну школу, яка не давала основ наукової освіти, а саму працю носив ремісничий характер. У середній же школі трудовий принцип трактувався як стимулювання розумової самостійності що вчаться, а власне праця, якщо він вводився в учбовий план використовувався як засіб фізичного розвитку. Ідеї що трактувала таким чином Т. ш. застосовуються в сучасній школі і педагогіці в буржуазних країнах.
Створивши в середині 19 ст теорію наукового комунізму, К. Маркс і Ф. Енгельс приділили в ній значне місце і проблемам виховання, показавши їх нерозривний зв'язок з соціально-економічними умовами життя суспільства. Марксистське вчення про гармонійний розвиток людської особи, про з'єднання розумової освіти з політехнічним і трудовим вченням як обов'язковій умові всестороннього розвитку людини з'явилося фундаментом соціалістичної педагогіки і теоретичному обгрунтуванням політехнічною Т. ш. Ці ідеї вперше отримали реалізацію в практиці будівництва нової, радянської трудової школи після Жовтневої революції 1917. Марксистське розуміння Т. ш. вимагає усвідомлення такими, що вчаться ролі праці в розвитку суспільства, вироблення трудових умінь і навиків, а також озброєння школярів політехнічними знаннями (див. Політехнічне утворення ).
Літ.: Маркс До., Інструкція делегатам Тимчасового Центрального Радого з окремих питань, Маркс До. і Е н-гель з Ф., Соч., 2 видавництва, т. 16; його ж. Капітал, т. 1, гл.(глав) 4, 5, 8, 9, 12, 13, там же, т. 23; Ленін Ст І., Гімназичні господарства і виправні гімназії Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 2; його ж, Перли народницького прожектерства, там же; його ж, Про політехнічну освіту. Замітки на тези Надії Костянтинівни, там же, т. 42; Крупськая Н. До., Пед. соч.(вигадування), т. 1, М., 1957: т. 4, М., 1959; Пискунів А. І., Теорія і практика трудової школи в Германії (До республіки Веймарськой), М., 1963; Синіцкий Л. Д., Трудова школа, її принципи, завдання і ідейне коріння у минулому, М., 1922; Трудова школа в світлі історії і сучасності. Сб. статей, під ред М. М. Рубінштейна, Л., 1924; Фортунатов А., Теорія трудової школи в її історичному розвитку, ч. 1 — Від Т. Мора до До. Маркса, М., 1925; Anders on L. F., History of manual and industrial school education, N. Y. — L., 1926; Bennet Ch. A., History of manual and industrial education, 1870 to 1917, Peorfa (Ill), 1937; Burger E., Arbeitspädagogik, 2 Aufl., Lpz., 1923; Heywang E., Was ist Arbeitsschule?, 3 Aufl. Langensalza, 1927: Panthier A., Enquête historique sur l''enseignement manuel dans les еcoles non techniques, P., 1907; Schloen Н., Entwicklung und Aufbau der Arbeitsschule, B., 1926; Wolff A., Arbeitspädagogik, Tl 1, Langensalza, 1925; «Jahrbuch für Erziehungs und Schulgeschichte», Jg 1, B., 1961.
