Трудове законодавство
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Трудове законодавство

Трудове законодавство , система правових норм, якими регулюються трудові (і тісно пов'язані з трудовими) стосунки робітників і службовців. Радянське Т. з. встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав робітників і службовців. Особливість Т. з. у СРСР — участь профспілок в нормотворчій діяльності держави в області праці і зарплати. ВЦСПС і республіканські ради профспілок наділені правом законодавчої ініціативи . По сталій практиці найвищі органи державної влади і державного управління СРСР і союзних республік не приймають жодного нормативного акту по питаннях праці і зарплати без висновку профспілкових центрів.

  Систему радянського законодавства про працю складають: 1) загальносоюзне законодавство про працю: Основи законодавства Союзу РСР і союзних республік про працю 1970; Закон СРСР про державні пенсії 1956 з подальшими змінами; Положення про порядок розгляду трудових суперечок 1974; Положення про права ФЗМК профспілки 1971 і ін. (у розвиток цих законів прийнятий ряд постанов Ради Міністрів СРСР — Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій 1972, Правила числення безперервного трудового стажу 1973 і ін.); 2) Т. з. союзних республік (головним чином кодекси законів про працю, прийняті в 1971—73); 3) накази, інструкції і інші акти міністерств і відомств по питаннях праці і зарплати (особливе місце серед них займають правила, інструкції і роз'яснення Госькомтруда по питаннях праці, зарплати, робочого часу і часу відпочинку, нормування праці, пенсійному забезпеченню і так далі Найбільш важливі акти видаються їм спільно або за узгодженням з ВЦСПС); 4) локальні норми, що встановлюються безпосередньо на підприємствах адміністрацією за узгодженням з ФЗМК, де відбиваються специфічні умови конкретних підприємств.

  В загальну систему Т. з. входять також акти ВЦСПС по питаннях висновку колективних договорів, соціальному страхуванню, діяльності технічної інспекції.

  В системі Т. з. є норми загальної дії (поширюються на всіх робітниках і службовцях) і спеціальні (поширювані на певні категорії працівників), які зазвичай встановлюють які-небудь вилучення із загальних норм або конкретизують загальні норми, представляють додаткові пільги (наприклад, для тих, що працюють в районах Крайньої Півночі ), встановлюють підвищену відповідальність для окремих категорій працівників. Див. також Антиробоче законодавство, Соціальне законодавство, Трудове право .

  Ст І. Смолярчук.