Кодекс законів про працю (КЗоТ), в СРСР систематизований законодавчий акт, регулюючий трудові стосунки робітників і службовців. Перший радянський КЗоТ(Кодекс законів про працю) був прийнятий і введений в дію в грудні 1918; він закріпив великі соціальні завоювання робочого класу і всіх трудящих, досягнуті в результаті перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції. Так, наприклад, вперше в світі було зведено в закон вимога про встановленні 8-годинного робочого дня, висунуте ще Женевським конгресом 1-го Інтернаціоналу в 1866. 9 листопада 1922 був прийнятий, а 15 листопада 1922 введений в дію другої радянський КЗоТ(Кодекс законів про працю). Оновлення трудового законодавства диктувалося умовами переходу до мирного будівництва після закінчення Громадянської війни 1918—20. Ст І. Ленін, що особисто брав участь в розробці КЗоТ(Кодекс законів про працю) 1922, в своєму виступі на 4-ій сесії ВЦИК (1922) так характеризував його: «Це — величезне завоювання Радянської влади, що в такий час, коли всі країни озброюються на робочий клас, ми виступаємо з кодексом, який міцно встановлює основи робочого законодавства, як, наприклад, 8-годинний робочий день» (Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 45, с. 246). Дія КЗоТ(Кодекс законів про працю) РРФСР 1922 через договірні стосунки РРФСР з ін. радянськими республіками було по їх бажанню поширено на територію всіх радянських республік.
КЗоТ(Кодекс законів про працю) РРФСР 1922 діяв до прийняття в 1970 Основ законодавства Союзу РСР і союзних республік про працю; у 1972 у всіх союзних республіках були введені в дію нові КЗоТ(Кодекс законів про працю). У РСФСР КЗоТ(Кодекс законів про працю) був затверджений 9 грудня 1971 і введений в дію з 1 квітня 1972. КЗоТ(Кодекс законів про працю) регулює трудові стосунки всіх робітників і службовців, сприяючи зростанню продуктивності праці, підвищенню ефективності суспільного виробництва і підйому на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Кодекс встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав робітників і службовців, закріплюючи їх основні трудові права і обов'язки, які забезпечуються соціалістичною організацією народного господарства, неухильним зростанням продуктивних сил радянського суспільства, усуненням можливості господарських криз і ліквідацією безробіття. Робітники і службовці реалізують своє право на працю шляхом висновку трудового договору, вони мають право на гарантовану державою заробітну плату пропорційно кількості і якості витраченої праці, право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня і робочого тижня і про щорік оплачуваних відпустках, право на здорові і безпечні умови праці, на безкоштовну професійну підготовку і безкоштовне підвищення кваліфікації, на об'єднання в професійні союзи, на участь в управлінні виробництвом, на матеріальне забезпечення коштом держави в порядку державного соціального страхування, а також в разі хвороби і втрати працездатності. У КЗоТ(Кодекс законів про працю) закріплені такі найважливіші трудові обов'язки робітників і службовців, як дотримання трудової дисципліни (див. Дисципліна трудова ) , дбайливе відношення до народного добра, виконання норм праці, встановлених державою за участю профспілок.
КЗоТ(Кодекс законів про працю) РРФСР містить 256 статей, об'єднаних в 18 глав: Загальні положення; Колективний договір ; Трудовий договір; Робочий час; Час відпочинку; Заробітна плата; Норми праці і відрядні розцінки; Гарантії і компенсації; Трудова дисципліна; Охорона праці ; Праця жінок (див. Жіноча праця ) ; Праця молоді (див. Неповнолітні, Дитяча праця ) ; Пільги для робітників і службовців, що поєднують роботу з вченням; Трудові спори ; Професійні союзи; Участь робітників і службовців в управлінні виробництвом; Державне соціальне страхування; Нагляд і контроль за дотриманням законодавства про працю; Завершальні положення.
В КЗоТ(Кодекс законів про працю) окремих союзних республік враховується різноманітність умов праці в різних галузях народного господарства, а також історичні і національні особливості, властиві кожній республіці. Відповідно і система КЗоТ(Кодекс законів про працю) союзних республік, збігаючись в цілому з системою Основ законодавства СРСР і союзних республік про працю, має свої особливості.
Літ.: Горшенін До. П., Нове в законодавстві про працю, М., 1971; Александров Н. З., Зайкин А. Д., Лівшиц Р. Р.. Основний закон про працю, М., 1972.
