Охорона праці
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Охорона праці

Охорона праці, система технічних, санітарно-гігієнічних і правових заходів, безпосередньо направлених на забезпечення безпечних для життя і здоров'я людини умов праці. У СРСР і ін. соціалістичних країнах охорона здоров'я трудящих, ліквідація профзахворювань і виробничого травматизму — одна з головних турбот держави. На О. т. і підвищення його технічної безпеки в цих країнах щорік виділяються значні матеріальні засоби. Досягнення в області О. т. в соціалістичних країнах тісно пов'язані з технічним прогресом. Комплексна механізація і автоматизація виробництва використовуються для полегшення умов роботи, ліквідації важкої фізичної праці. У вміст О. т. включається запобігання тим шкідливим соціальним наслідкам, до яких може привести ігнорування вимог техніки безпеки; для уникнення таких наслідків встановлені спеціальні правові гарантії (технічні і санітарні правила включені в закони і інші норми, встановлений повсякденний контроль за їх виконання і строга відповідальність за їх порушення).

  Радянська держава зобов'язала всі підприємства (установи, організації) дотримувати вимоги О. т. Основні положення в області О. т. закріплені Основами законодавства про працю Союзу РСР і союзних республік і КЗоТ(Кодекс законів про працю) союзних республік. Норми по О. т. містяться і в правилах внутрішнього трудового розпорядку . Сформульовані в Основах вимоги по О. т. конкретизуються в правилах по техніці безпеки, в санітарних нормах і правилах. Технічні норми по О. т. визначають заходи технічного характеру по захисту предметів, що працюють від дії, і засобів праці, пристрій підприємств, машин, устаткування і інструментів що гарантує безпечну роботу, містять вимоги про постачання верстатів і машин конструктивними обгороджуваннями і запобіжними пристосуваннями і т. д.

  Норми по виробничій санітарії і гігієні праці наказують пристрій спеціальних виробничих і гігієнічних побутових приміщень, установку відповідного устаткування, передбачають безпечні межі вмісту в повітрі виробничих приміщень пилу, газів, пари температури і вологості повітря, інтенсивності і гучності шуму і т. п.

  Система правив по техніці безпеки і виробничої санітарії складається із загальних (єдиних для всіх галузей народного господарства), міжгалузевих і галузевих правил. У основі розмежування вказаних правил лежить сфера їх дії. Загальні правила визначають головні вимоги по охороні праці до пристрою і експлуатації будь-якого промислового підприємства (наприклад Санітарні норми проектування промислових підприємств, затверджені Держбудом СРСР); міжгалузеві правила охоплюють окремі види виробничих робіт і устаткування, що зустрічаються в різних галузях народного господарства; галузеві правила поширюються лише на окремі галузі (наприклад, Правила техніки безпеки для підприємств бавовняної промисловості). Загальні і міжгалузеві правила затверджуються Радою Міністрів СРСР або за його дорученням ін. державними органами спільно (або за погодженням) з ВЦСПС; галузеві правила і норми по охороні праці — міністерствами, відомствами, органами державного нагляду спільно (або за погодженням) з ЦК відповідних профспілок.

  Для запобігання шкідливій дії на організм чинників виробничого середовища робітникам по встановлених нормах видаються коштом підприємства спецодяг, спецвзуття, ін. засобу індивідуального захисту спецжири, лікувально-профілактичне живлення.

  Нагляд і контроль за дотриманням норм О. т. здійснюються головним чином профспілковими органами; безпосередньо ці функції виконують ті, що полягають в їх веденні технічна і правова інспекція праці. Окрім профспілок, нагляд за О. т. здійснюють спеціалізовані державні органи: Державний нагляд за безпечним веденням робіт в промисловості (Держміськтехнагляд СРСР), Енергетичний нагляд Госсельтехнадзор, Санітарний нагляд. Загальний нагляд за дотриманням законності в області О. т. покладений на Прокуратуру СРСР.

  В капіталістичних країнах рівень правовий О. т. украй низький. У США, наприклад, О. т. обмежується головним чином рамками окремих штатів, причому норми по О. т. відрізняються великим різнобоєм, багато хто з них поширюється лише на невелику частину підприємств, а інколи і на певні категорії робітників. Що є федеральні акти (наприклад, технічні стандарти) носять, як правило, рекомендаційний характер.

  У Великобританії правила по О. т. і техніці безпеки містить Фабричний закон 1961, дія якого поширюється на основну частину промисловості. У багатьох галузях промисловості є галузеві правила по техніці безпеки. Зазвичай норми по О. т. містять дуже загальні і нечіткі формулювання. Наприклад, Фабричний закон 1961 зобов'язав підприємців забезпечувати безпечний вхід і вихід на роботу і безпеку від падінь, «наскільки це практично доцільно», і т. д.

  Правову О. т. в Італії регламентують декрети президента республіки (1955 і 1956). Є також закони про О. т. жінок і молоді. Здійснення правив по О. т. і техніці безпеки в капіталістичних країнах важко у зв'язку з опором підприємців. Посилаючись на «технічні труднощі» і «відсутність засобів», вони відмовляються проводити в життя правила по техніці безпеки і виробничої санітарії, протестують проти прийняття кожного акту, що стосується О. т. Відсутність ефективного державного нагляду в області О. т., правових гарантій О. т., недопущення контролю профспілок, низький розмір штрафів за недотримання підприємцями норм О. т. приводять до масових порушень правил О. т. і техніки безпеки і, як результат, - до масового травматизму серед робітників. Вимога безпечних умов праці, ухвалення законів про О. т. загального характеру і встановлення ефективного контролю за їх дотриманням — одна з важливих сторін в боротьбі трудящих за свої права. Див. також Гігієна праці, Соціальне законодавство, Техніка безпеки, Травматизм .

  Літ.: Кисельов Я. Л., Охорона праці по радянському трудовому праву, М., 1962; Кисельов І. Я., Сучасний капіталізм і трудове законодавство, М., 1971.

  Ю. Н. Шулік.