Дитяча праця
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Дитяча праця

Дитяча праця, наймана праця малолітніх, тобто осіб, що не досягли віку трудової дієздатності. В період затвердження капіталістичного способу виробництва вживання найманої праці дітей (починаючи з 5-6 років) стало буденним явищем.

  Кажучи про причини появи Д. т. при капіталізмі, К. Маркс писав: «Оскільки машини роблять мускульну силу зайвою, вони стають засобом вживання робітників без мускульної сили або що не досягли повного фізичного розвитку, але що володіють гнучкішими членами. Тому жіноча і дитяча праця була першим словом капіталістичного вживання машин!» (Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 23, с. 406).

  На ранніх стадіях розвитку капіталізму Д. т. експлуатувався на тих же умовах, що і праця дорослих робітників; це приводило до фізичної і моральної деградації дітей і підлітків, до високої їх смертності. Проблема Д. т. стала однією з найважливіших соціальних проблем капіталістичного суспільства, а обмеження Д. т. — однією з вимог робочого класу. Вперше законодавче обмеження Д. т. було проведено у Великобританії в 1833; був ухвалений закон, що обмежує тривалість робочого дня дітей 9—13 років 8 годинами, а підлітків 13—18 років — 12 годинами; заборонялася нічна праця дітей і підлітків 9—18 років. Однією з вимог робочого класу є підвищення мінімального віку допуску дітей до роботи по найму, а також встановлення віку обов'язкового шкільного вчення. Проте в більшості сучасних держав встановлений низький вік трудової дієздатності — в 33 державах (1970) допускається прийом на роботу дітей з 14 років. Конвенція Міжнародної організації праці (МАРНОТРАТНИК) №59 (1937), що встановлює мінімальний вік прийому дітей на роботу в 15 років, ратифікована на 1 січня 1970 лише 22 країнами (у тому числі СРСР).

  В Ірані, Туреччині, Португалії, Таїланді, Коста-Ріці, Гаїті діти приймаються на роботу з 12 років. У Японії, Австралії, Ісландії, Швеції, ЮАР(Південно-африканська Республіка) не забороняється вживання праці дітей і підлітків в нічний час. Робочий час підлітків, що не досягли 16 років, в більшості штатів США — 8 годин в день, або 48 годин в тиждень.

  Робочий день дітей за законами штатів Південна Кароліна і Південна Дакота складає 10 годинника в день, а в штаті айдахо — 9 годин в день, або 54 години в тиждень. Проблема Д. т. в капіталістичних країнах, не дивлячись на закони про поліпшення умов праці дітей, залишається одній з гострих соціальних проблем сучасності. Повна заборона Д. т. в умовах капіталізму, на думку Маркса, є порожнім благочестивим побажанням.

  В країнах соціалізму немає поняття «Дитяча праця». Ф. Енгельс писав: «... у перший же день після узяття ним політичній владі робочому класу належить прийняти для охорони жіночої і дитячої праці набагато ще рішучіші заходи, ніж білль про десятигодинний або навіть про восьмигодинний робочий день» (там же, т. 7, с. 242). Одним з перших декретів Радянської влади був декрет про 8-вартового робочому дні, Д, що заборонив. т. і праця підлітків, що регламентувала. Ці ж положення були включені до Кодексів законів про працю РРФСР 1918 і 1922. У чинному трудовому законодавстві СРСР, а також у законодательствах ін. соціалістичних країн встановлений високий вік трудової дієздатності (наприклад, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 грудня 1956 заборонений прийом на роботу осіб молодше 16 років, у виняткових випадках, за узгодженням з фабричними, заводськими або місцевими комітетами профспілок, можуть прийматися на роботу особи, що досягли 15 років). Детально про умови праці підлітків див.(дивися) в ст. Неповнолітні .

  Літ.: Праця підлітків на підземних роботах, в шахтах і копальнях будь-якого роду. Міжнародна конференція праці. Сесія 49-я. Доповідь IV (2) [МАРНОТРАТНИК], Женева, 1965; Молодь і праця. Міжнародне бюро праці. Міжнародна конференція праці. Сесія 44-я. Доповідь 1, ч. 1, Женева, 1960; Кисельов І. Я., Капіталізм і робоча молодь, М., 1964; Working children. A report on child labor 1969, Wash., 1970; Children and youth in Latin America, 1969, Santiago, 1969.

  Е. І. Коршунова.