Дитяче кіно, твори кіномистецтва — художні (ігрові і мультиплікаційні), хронікально-документальні і науково-популярні фільми, що створюються спеціально для дітей. ДО Д. до. відносяться також фільми для дорослих, за своїм змістом відповідні завданням виховання підростаючого покоління. У СРСР Д. до. — один з активних засобів комуністичного виховання дітей. Воно використовує і розвиває традиції радянського кіномистецтва, досвід художні досягнення радянської літератури і театру, слід принципам радянської педагогіки. При роботі над дитячим фільмом враховуються вікові особливості юних глядачів, специфіка їх мислення, естетичного сприйняття.
Вперше Д. до. як особлива область кіномистецтва було створено в Радянському Союзі. У дореволюційній Росії в Петербурзі, Москві і ін. містах інколи влаштовувалися кіносеанси для дітей, на яких демонструвалися екранізації російських народних казок, класичної літератури, перші росіяни мультиплікаційні фільми. У 1918 був випущений перший фільм для юних глядачів («Сигнал» по розповіді Ст Р. Гаршина, режисер А. А. Аркатов). З 1924 почалося регулярне виробництво дитячих фільмів. У 1927 відбулася нарада по питаннях дитячого і шкільного кіно під головуванням Н. До. Крупськой, яке зробило великий вплив на розвиток Д. до. У крупних містах були відкриті дитячі кінотеатри, почалася кінофікація шкіл, створений науково-методичний кіносектор при Центральному будинку художнього виховання дітей в Москві (у 1931), на студії «Союзкинохроника» (Москва) став виходити щомісячний кіножурнал «Піонерія» (за ініціативою режисера А. А. Ованесової). У 1936—48 в Москві працювала кіностудія «Союздетфільм», що була центром радянської дитячої кінематографії. У 1936 створена студія «Союзмультфільм», що випускає мультиплікаційні фільми для дітей. У 1959 при кіностудії «Мосфільм» організоване об'єднання «Юність», в 1963 кіностудія ним. М. Горького перетворена в Центральну кіностудію дитячих і юнацьких фільмів ним. М. Горького. Створюються фільми для дітей і юнацтва, всілякі по жанрах, видах, тематиці. Ставляться кіноепопея і казка, драма і комедія, новела лірична і сатирична, пригодницький фільм, екранізуються твори літератури. Фільм «Червоні дьяволята» (1923, по повести П. А. Бляхина, режисер І. Н. Перестіані) по суті поклав початок революційній темі в радянському Д. до. Яскравим, значним явищем став перший звуковий дитячий фільм «Рвані черевики» (1933, режисер М. А. Панська; повторно випущений в 1970) про життя дітей німецьких робітників в роки, передуючі фашизму. Героїці революції і Громадянської війни, життю і подвигам радянських дітей і молоді під час Великої Вітчизняної війни 1941—45 присвячено багато фільмів, у тому числі: «Федька» (1937, режисер Н. І. Лебедев), «Дума про козака Голоту» (1937, по «РВС» А. П. Гайдаря, режисер І. А. Савченко), «Біліє вітрило самотній» (1937, по повести Ст П. Катаєва, режисер Ст Р. Легошин), «жила-була дівчинка» (1944, режисер Ст Ст Ейсимонт), «Син полку» (1946, по повести Ст П. Катаєва, режисер Ст М. Пронін), «Молода гвардія» (1948, по роману А. А. Фадєєва, режисер С. А. Герасимов). Для радянського Д. до. з самого початку його розвитку характерні широкий тематичний обхват явищ сучасному життю, звернення до проблем формування характеру дитяти в радянському суспільстві, боргу і дружби, моралі і етики, життя школи і т.д. На матеріалі сучасності побудовані фільми: «Тімур і його команда» (1940, по повести Гайдаря, режисер А. Е. Розумний), «Алеша Птіцин виробляє характер» (1953, по А. Л. Барто, режисер А. М. Граник), «Васек Трубачев і його товариші» (1955), «Загін Трубачева б'ється» (1957) (по повести Ст А. Осєєвой, режисер обох фільмів І. А. Фрез), «Друг мій, Колька!» (1961, режисери А. А. Салтиков і А. Н. Мітта), «Ласкаво просимо...» (1964, режисер Е. Р. Клімов), «Останній день канікул» (1964, режисер А. П. Жебрюнас), «Дзвонять, відкрийте двері» (1966, режисер Мітта), «Доживемо до понеділка» (1969, режисер С. І. Ростоцкий) і ін. У кращих фільмах виявилося прагнення ввести дітей в реальний світ глибоких людських відносин, навчити самостійно мислити і оцінювати життєві явища. Значну частину фільмів для дітей складають фільми-казки, багато хто з яких заснований на фольклорному матеріалі або є екранізацією кращих творів класичної і сучасної літератури. Велику популярність отримали фільми: «По щучьему велінню» (1938), «Василина Прекрасна» (1940), «Коник-горбоконик» (1941), «Кащей Безсмертна» (1945) (режисер всіх фільмів А. А. Роу), «Кам'яна квітка» (1946, по П. П. Бажову, режисер А. Л. Птушко), «Попелюшка» (1947 режисери Н. Н. Кошеверова і М. Р. Шапіро) і ін. У 60-і рр. у фільми-казки вводяться побутові, реалістичні межі, елементи пародії, стилізації, сучасна розмовна мова («Морозко», режисер Роу, «Айболіт-66», режисер Р. А. Биків, і ін.). Казковий жанр успішно розвивається в мультиплікаційних фільмах. У 30-х рр. випущені «Нові Гуллівер» (1935), «Золотий ключик» (1939, по А. Н. Толстому) (режисер обох фільмів Птушко), де гра акторів поєднується з мальованою і об'ємною мультиплікацією. Тематична різноманітність, багатство образотворчих прийомів, високий художній смак характеризують фільми: «Коник-горбоконик» (1947, режисер І. П. Іванов-Вано), «Федя Зайців» (1948, режисери Ст С. і З. С. Брумберг), «Канікули Боніфация» (1966, режисер Ф. С. Хитрук), «Рукавичка» (1967, режисер Р. А. Качанов) і ін.
Велике значення для виховання дітей мають видатні радянські фільми: «Мати» В. І. Пудовкина (по М. Горькому), «Чапаєв» братів Васильевих (по Д. М. Фурманову), трилогія про Максиме Г. М. Козінцева і І. З. Трауберга, «Дитинство Горького» М. С. Донського (по М. Горькому) і ін.
В створенні дитячих фільмів беруть участь видні письменники, художники, композитори. До роботи в Д. до. зверталися режисери Л. О. Арнштам, Ст М. Петров, Р. Л. Рошаль, Ст А. Шнейдера, С. І. Юткевіч і ін.
Широко використовує Д. до. можливості документального і науково-популярного кіно. Випускаються науково-популярні кіножурнали для дітей: «Зірочка» (4 рази в рік), «Хочу все знати» і «Горизонт» (щомісячно), документальний кіножурнал «Піонерія» (щомісячно). Для науково-популярних фільмів характерне поєднання гуманістичної спрямованості з цікавістю, наукового вмісту з поетичною казковою формою («Русак», «Сіра зірочка», «Як чайка наздоганяла вантажівку», «тук-тук-тук» і ін.).
Багато радянські фільми для дітей удостоєні почесних винагород і премій на міжнародних кінофестивалях: «Жила-була дівчинка» (режисер Ейсимонт), «Чук і Гек» (режисери І. В. Лукинський і М. Н. Федорова), «Школа мужності» (режисери В. П. Басов і М. Ст Корчагин), «Лурджа Магдани» (режисери Т. Е. Абуладзе і Р. Д. Чхєїдзе), «Дівчинка шукає батька» (режисер Л. Ст Голуб), «Дикий собака Дінго» (режисер Ю. Ю. Карасик) і ін.
Комісія Д. до. Союзу кінематографістів СРСР підтримує зв'язки з діячами зарубіжного Д. до., проводить мистецькі заходи, активізуючі процес розвитку кіно для дітей. Питання теорії і практики Д. до. розробляються К. К. Парамонової і ін.
В ін. соціалістичних країнах в Д. до. працюють режисери: До. Земан, К. Кахиня (ЧССР), Д. Петров, С. Шивачев (НРБ), Х. Бальман, Р. Клейн, До. Петцольд, Ст Бек, Х. Карів, К. Георги (ГДР), Д. Палашті, З. Фабрі (ВНР), Е. Бостан (СРР), Я. Насфетер (ПНР) і ін. Ставляться історико-революційні фільми і фільми про сучасність, ігрові і мультиплікаційні, екранізуються народні казки і твори дитячої класичної і сучасної літератури. Випускаються науково-популярні фільми, кіножурнали «Піонерський тижневик» (ГДР), «Наш журнал» (СРР) і ін.
В багатьох капіталістичних країнах випуск дитячих фільмів почався після 2-ої світової війни 1939—45. Для кращих художніх фільмів що випускаються у Великобританії, характерні глибоке розуміння внутрішнього світу дитяти, поетичність, немало фільмів присвячено дружбі дітей і тварин. У Франції услід за поетичними казками-алегоріями «Біла грива» і «Червона куля» (режисер А. Ламоріс) з'явилася серія короткометражних фільмів-новел про духовний світ дітей. У США популярністю користуються фільми У. Діснея «Белосніжка і сім гномів» (1938), «Бембі» (1942). Екранізуються казки, твори дитячої світової класичної і сучасної літератури, знімаються фільми про дружбу дітей і дорослих з тваринами. У капіталістичних країнах (особливо США) Д. до. незрідка проповідує антигуманістичні ідеї, що ведуть до розбещення свідомості дітей. Значне явище Д. до. Швеції — серія фільмів «Малятко Червен, Боцман і Мозес», «Червен і Ськроллан», «Червен і Мюзак» (по мотивах розповідей А. Ліндгрен, режисер В. Хельбом). У Великобританії, Франції, Бельгії, Швеції і ін. країнах є дитячі кіноклуби, які організовують спеціальні сеанси для дітей, проводять диспути і конференції, випускають бюлетені.
В 1958 при ЮНЕСЬКО створений Міжнародний центр фільмів для дітей і молоді (Брюссель), який координує роботу національних центрів, організовує щорічні Міжнародні фестивалі дитячих фільмів (проводяться з 1953), видає інформаційну літературу по Д. до.
Літ.: Бегак Би., Громів Ю., Велике мистецтво для маленьких, М., 1949; Долінський І., Розвиток дитячого кіно, в кн.: Нариси історії радянського кіно, т. 2, М., 1959; його ж, Дитяче кіно, там же, т. 3, М., 1961; Парамонова До. До., Народження фільму для дітей, М., 1962; її ж, образ-характер — роль у фільмі для дітей, М., 1966; її ж, В глядацькому залі — діти, М., 1967.
