Трудове право в соціалістичних державах, галузь права, регулююча трудові стосунки робітників і службовців, а також стосунки, тісно пов'язані з трудовими: по соціальному страхуванню, здійсненню нагляду за охороною праці; розгляду трудових суперечок; права профспілок по захисту трудових прав що працюють, і ін.
Радянське Т. п. визначає порядок виникнення і припинення трудових стосунків робітників і службовців, умови праці (у тому числі міру праці — тривалість робочого часу, порядок оплати праці), встановлює внутрішній трудовий розпорядок, передбачає види заохочень за успіхи в праці і заходи дії за незадовільного виконання трудових обов'язків, закріплює права профспілок в області регулювання охорони праці, по участі в управлінні виробництвом. Трудові стосунки колгоспників регулюються нормами колгоспного права.
Основні джерела Т. п. — Основи законодавства СРСР і союзних республік про працю 1970 і прийняті на їх основі республіканські кодекси законів про працю .
Радянське Т. п. ділиться на загальну частину (предмет і система Т. п., основні принципи, правове положення профспілок, колективний договір і так далі) і особливу частину (норми, регулюючі конкретні види суспільних стосунків в області праці: трудовий договір, робочий час, зарплата і ін.).
Норми Т. п., регулюючи трудові стосунки робітників і службовців, сприяють зростанню продуктивності праці, підвищенню ефективності суспільного виробництва, встановлюють високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників. Соціально-економічну основу радянського Т. п. складають соціалістична власність на засоби виробництва, планова система господарства; гарантована від експлуатації свобода праці.
Основні принципи Т. п.: загальність праці, право на працю і свобода від безробіття; обов'язок дотримуватися соціалістичної дисципліни праці; забезпечення в старості і при втраті працездатності коштом держави; участь трудових колективів в управлінні підприємствами і так далі У Т. п. послідовно проведено положення про рівність в трудових стосунках жінки з чоловіком і рівноправ'я громадян незалежно від їх національності і раси.
В буржуазних державах Т. п. як самостійна галузь виділилося в 50—60-х рр. 20 ст Основою буржуазного Т. п. є принцип так званої свободи договору найму робочої сили. Оскільки за цим лежить економічна нерівність сторін, Т. п. закріплює примусовий характер праці при капіталізмі. Буржуазні норми сучасного Т. п. охоплюють широкий круг стосунків по вживанню найманої праці: колективний і трудовий договори, зарплата, робочий час, право на страйк, діяльність профспілок і тому подібне, тому роль його в правовій надбудові буржуазної держави надзвичайно велика. Воно використовується панівним класом для придушення робочого руху, посилення експлуатації трудящих, а також для поширення ідеології реформіста в цілях інтеграції профспілок в політичну систему державно-монополістичного капіталізму.
Літ.: Радянське трудове право, М., 1972; Трудове право і науково-технічний прогрес, М., 1974; Кисельов І. Я., Сучасний капіталізм і трудове законодавство, М., 1971.
