Песталоцци (Pestalozzi) Іоганн Генріх (12.1.1746, Цюріх, - 17.2.1827, Бругг), швейцарський педагог-демократ, один з основоположників дидактики початкового вчення. Закінчив два курси колегіуму Каролінум. Очолював «Установу для бідних в Нейхофе» (1774—80), притулок для сиріт в Станце (1798—99), інститути в Бургдорфе (1800—04) і Івердоне (1805—25). Автор багаточисельних педагогічних праць, з яких головними є ті, що отримали світову популярність «Лінгард і Гертруда» (1781—87), «Як Гертруда учить своїх дітей» (1801), «Лист до друга про перебування в Станце» (1799), «Лебедина пісня» (1826). У 1792 Законодавчими зборами Французької республіки П. було привласнено звання «громадянин Французької республіки». У світогляді П. ідеї французьких просвітителів, головним чином Же. Ж. Руссо, поєднувалися з теоріями німецьких філософів-ідеалістів Р. Лейбніца, І. Канта, І. Г. Фіхте і ін. П. вважав, що виховання повинно бути пріродосообразним: воно покликане розвивати властиві людській природі духовні і фізичні сили відповідно до властивого дитяті прагненням до всесторонньої діяльності. Цей розвиток здійснюється шляхом послідовних вправ спочатку в сім'ї, потім в школі в певній системі і послідовності. Теорія елементарного утворення П. включає розумову, етичну, фізичну і трудову освіту, які здійснюються в тісному зв'язку і взаємодії, щоб у результаті забезпечити гармонійний розвиток людини. Висунуту П. ідею розвиваючого вчення К. Д. Ушинський назвав великим відкриттям (див. Собр. соч.(вигадування) т. 3, 1948, с. 95). П. розробив методику первинного вчення дітей рахунку, виміру і мові, значно розширив вміст початкового вчення, включивши в нього елементарні відомості з геометрії, географію, малювання, спів, гімнастику. П. виступав за створення такої школи, яка «... задовольняла б потребам народних мас, охоче б приймалася ними і була б значною мірою створенням їх власних рук» (Крупськая Н. До., Пед. соч.(вигадування), т. 1, 1957, с. 279).
Соч.: SämtIiche Werke. Hrsg. von A. Buchenau, Е. Spranger, Н. Stettbacher, Е. Dejung, Bd 1—17 — A, 18—21, 23, 25, B.— Lpz.— Zürich, 1927—73; Sämtliche Briefe, hrsg. von Pestalozzianum und von der Zentralbibliothek in Zürich, Bd 1—13 Zürich, 1946—71; у русявий.(російський) пер.(переведення)— Ізбр. педагогічні твори. Під ред. М. Ф. Шабаєвой. [Подг. тексту, ввідна стаття і прим.(примітка) Ст А. Ротенберг], т. 1—3, М., 1961—65.
Літ.: Крупськая Н. До., Песталоцци, Педагогічні вигадування, т. 1, М., 1957; її ж, До глави про Песталоцци, там же, т. 4, М., 1959; Пінкевіч А. П., Мединський Е. Н., І. Р. Песталоцци. Його життя, учення і вплив на російську педагогіку, М. 1927; Пінкевіч А. П., І. Р. Песталоцци, М., 1933; Ротенберг Ст А., Педагогічна діяльність І. Р. Песталоцци, «Радянська педагогіка». 1952 № 3; її ж, І. Г. Песталоцци про з'єднання вчення насилу і підготовці до діяльності в промисловості, там, же, 1962 № 7.
