Коменський (Komenský, Comenius) Ян Амос (28.3.1592, Нівніце, Південна Моравія, — 15.11.1670, Амстердам), чеський педагог-гуманіст, громадський діяч. Народився в сім'ї члена протестантської общини Чеських братів. Здобув первинну освіту в братській школі, в 1608—10 вчився в латинській школі, потім в Херборнськой академії, університеті Гейдельбергськом, де приступив до створенню своєрідної енциклопедії — «Театр всіх речей» (1614—27) і початків роботу над повним словником чеської мови («Скарбниця чеської мови», 1612—56). У 1614 К.— вчитель братської школи в Пршерове. У 1618—21 жив у Фульнеке, вивчав праці гуманістів епохи Відродження —Т. Кампанелли, Х. Вівеса і ін. У 1627 До. приступив до створення праці по дидактиці на чеській мові. У зв'язку з гоніннями з боку католиків До. емігрував до Польщі (р. Лешно). Тут він викладав в гімназії, закінчив свою «Дидактику» на чеській мові (1632), а потім переробив її і переклав латинською мовою, назвавши «Великою дидактикою» (1633—38), підготував декілька підручників: «Відкриті двері до мов» (1631), «Астрономія» (1632), «Фізика» (1633), написав перше в історії керівництво для родинного виховання — «Материнська школа» (1632). До. посилено займався розробкою ідей пансофії (вчення всіх всьому), які викликали великий інтерес європейських учених.
В 40-і рр. опублікував ряд підручників. У 1650 До. був запрошений для організації шкіл в Угорщині, де спробував частково реалізувати свою ідею пристрою пансофічеськой школи. Наукове обгрунтування її принципів, учбовий план, розпорядок дня були викладені До. у вигадуванні «Пансофічеськая школа» (1651).
Прагнучи оживити викладання і збудити в дітях інтерес до знань, До. застосував метод драматизації учбового матеріалу і на основі «Відкритих дверей до мов» написав ряд п'єс, що склали книгу «школа-гра» (1656). У Угорщині До. закінчив перший в історії ілюстрований підручник «Світ плотських речей в картинках» (1658), в якому малюнки були органічною частиною учбових текстів. Переїхавши до Амстердама, До. продовжував роботу над початим ще в 1644 капітальною працею «Загальна рада про виправлення справ людських», в якому дав план реформи людського суспільства. Перші 2 частини праці опубліковано в 1662, рукописи ж останніх 5 частин знайдено в 30-х рр. 20 в.; повністю праця опублікована на латинській мові в Празі в 1966. Підсумок свого довгого життя До. підвів у вигадуванні «Єдино необхідне» (1668). По своїх філософських поглядах До. був близький до матеріалістичного сенсуалізму, який самому До. представлявся філософією простого народу. Визнаючи три джерела пізнання — відчуття, розум і віру, До. гл.(глав) значення надавав органам чуття. У розвитку пізнання він розрізняв 3 рівні — емпіричну, наукову і практичну. До. вважав, що загальна освіта, створення нової школи допоможуть виховувати дітей у дусі гуманізму.
В той же час у визначенні мети виховання в До. виразно відчувається вплив релігійної ідеології: він говорить про підготовку людини до вічного життя.
Виходячи з пізнаваності світу, До. вважав пізнаваним і всі явища, пов'язані з педагогічним процесом, робити вивід про можливість управляти їм. Поскольку чоловік є частина природи, то, на думку До., він повинен підкорятися загальним її законам і всі педагогічні засоби мають бути пріродосообразнимі. Разом з цим принцип пріродосообразності виховання, по До., передбачає вивчення законів духовного життя людини і узгодження з ними всіх педагогічних дій.
Питання виховання і вчення До. розглядав в нерозривній єдності. Дидактику він трактував як теорію освіти і вчення і як теорію виховання. До. закликав давати всій молоді широку універсальну освіту, вважав за необхідне пов'язати всю освітню роботу з вченням мовам — спочатку рідному, потім латинському — як мові науки, культури того часу.
В учбовому методі, який До. тлумачив розширювально, найістотнішим він рахував порядок і природність. Звідси в До. витікали і основні вимоги до вчення: починати вчення треба по можливості раніше, учбовий матеріал повинен відповідати віку учнів. До. був переконаний в тому, що розум людини здатний охопити все, лише для цього у вченні треба дотримувати послідовне і поступове просування вперед, слідуючи від близького до далекого, від знайомого до незнайомого, від цілого до приватного, добиваючись того, щоб учні засвоювали систему знань, а не уривчасті відомості. До. вважав, що необхідно з дитинства виробляти позитивні етичні якості (справедливість, помірність, мужність, причому під останнім він розумів, зокрема, наполегливість в праці і ін.). Важливу роль в етичному вихованні він відводив прикладу дорослих, систематичному привчанню дітей до корисної діяльності і до виконання правил поведінки.
Прагнучи зробити освіту доступною всім дітям, До. розробив класно-урочну систему вчення, яка замінила індивідуальну. До. розробив єдину шкільну систему: материнська школа (виховання в сім'ї під керівництвом матері до 6 років), школа рідної мови для дітей від 6 до 12 років (вивчення рідної мови, арифметики, елементів геометрії, географії, природознавства читання священного писання, знайомство з найважливішими ремеслами), у крупних містах для що найбільш здатних вчаться з 12 до 18 років — латинська школа або гімназія (у учбовий план гімназії До. вводив поряд з традиційними «сім'ю вільними мистецтвами» природознавство, історію, географію). До. змінив і вміст самих «вільних мистецтв», пов'язавши їх з практичними потребами і піднявши до рівня сучасної йому науки. Нарешті, в кожній державі має бути академія — вища школа для молоді з 18 до 24 років. Цю систему, описану вже в «Чеській дидактиці», До. у «Пампедії» розширив, додавши до неї «школи зрілого віку і старості», в яких «викладає» саме життя.
В більшості педагогічних робіт До. містяться вислови про вчителя, а в «Пампедії» є спеціальна глава. Вчитель, по До. повинен володіти педагогічною майстерністю і любити свою справу, будити самостійну думку учнів, готувати з них діяльних людей, що піклуються про загальне благо.
До. зробив величезний вплив на розвиток світової педагогіки і шкільної практики. Багато його дидактичних положень увійшли до сучасної теорії вчення.
Соч.: Dílo, sv. 1—2, 17, Praha, 1969—71 (видавництво продовжується): Listy přátelům а přiznivcům, Praha [1970]; у русявий.(російський) пер.(переведення)— Ізбр. соч.(вигадування), ч. 1—3, Ревель, 1892—97; Ізбр. педагогічні вигадування, 2 видавництва, ч. 1—2, М., 1902—11; Ізбр. педагогічні вигадування, т. 1—3, М., 1939—41; Ізбр. педагогічні вигадування, М., 1955; Видиме світло на латинському, російському, німецькому, італійському, французькому мовах представлений з реєстром найпотрібніших російських слів, М., 1768.
Літ.: Красновський А. А., Я. А. Коменський, М., 1953; Матеріали науч.(науковий) сесії АПН(Агентство друку Новини) РРФСР, присвяченого 300-літтю публікації зборів дидактичних праць Я. А. Коменського (13—14 грудня 1957 р.), М., 1959; Альт Р., Прогресивний характер педагогіки Коменського, пер.(переведення) з йому.(німецький), М., 1959; Лордкипанідзе Д., Ян Амос Коменський, М., 1970; KvačaIa J., J. A. Comenius. Sein Leben und seine Schriften, B., 1892; Heyberger A.. J. A. Comenius (Komenský). Sa vie et son oeuvre d ''éducation. P., 1928; Novák J., Hendrich J., J. A. Komenský. Jeho život а spisy, Praha, 1932: Young R. F., Comenius in England, Oxf., 1932; Kopecký J., Patočka J., Куrašek J., J. A. Komonský. Nástin života а díla, Praha, 1957; Kurdybacha Ł., Działałnošć Jana Amosa Komenskiego w Polsce, Warsz., 1957; Sesja naukowa w Lesznie w czterechsetna rocznica powstania Gimnazjum_ i w trzechsetna wydania «Opera didactica omnia» J. A. Komeńskiego, red. Kurdybacha, Wrocław — Warsz., 1957; Soupis del J. A. Komenského v ćeskoslovenských knihovnách, archivech а musejich, Praha, 1959; Schaller K., Die Pädagogik des Johann Amos Comenius und die Anfänge des pädagogischen Realismus im 17. Jahrhundert, Hdlb., 1962; «Acta Comeniana», Archiv pro bádání о životé про díle Jana Amose Komenského, t. 25, Praha, 1969; Floss P., J. A. Komenský. Od divadia věcí до dramatu člověka, Ostrava, 1970; Kožik F., Svétlo v temnotách. Bolestný а brdinský život J. A. Komenského, [Praha, 1970]; Łibrt С., Bibliografie české historie, t. 5, Praha, 1912 č. 17324—30638.
