Торгівельний прибуток, прибуток, що отримується від реалізації товарів за рахунок різниці між купувальною і підкупною цінами. В умовах простого товарного виробництва з потяг Т. п. здійснювався переважно на основі нееквівалентного обміну унаслідок відносної нерозвиненості товарного звернення, роз'єднаності ринків, множинності цін на однорідну продукцію і т.п.
В капіталістичному товарному виробництві Т. п. виступає як частина сукупної додаткової вартості, що створюється працею найманих робітників у сфері матеріального виробництва і привласнюваною капіталістами, що функціонують в торгівлі. На поверхні явища вона представляється результатом реалізації товарів за цінами вище за вартість. Насправді сфера звернення може бути самостійним джерелом прибули лише в тій мірі, в якій в ній продовжуються процеси виробництва. Сам же акт звернення пов'язаний не з самовозрастанієм, а із зміною форм вартості. Т. п. є продуктом перерозподілу додаткової вартості між промисловістю і торгівлею капіталістами. Вона утворюється на основі дії закону середнього прибутку. На стадії реалізації виробленої продукції торгівельний капітал включається в процес міжгалузевої конкуренції. Переливи капіталу у пошуках найбільш вигідних сфер додатка зрештою приводять до формування 2 центрів вагання ринкових цін. Промислові капіталісти продають товари торговцям по цінам виробництва нижче за вартість (за цінами виробництва промислового капіталу), а торгівельні — реалізують їх споживачам за кінцевими або дійсними цінами виробництва, сума яких дорівнює сумі вартостей (див. Вартості закон ). Таким чином, Т. п. є різницею між двома рівнями цін виробництва і «¼сводится до такої частини всієї додаткової вартості, яка припадає на частку торгівельного капіталу як відповідної частини сукупного капіталу, зайнятого в суспільному процесі відтворення» (Маркс До., див.(дивися) Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 25, ч. 1, с. 315).
Спеціалізація торгівельних капіталістів на обслуговуванні процесу зміни форм вартості сприяє відносному скороченню витрат звернення, а тим самим підвищує масу і норму прибутку класу капіталістів в цілому. Норма Т. п. під впливом міжгалузевій конкуренції змінюється відповідно до руху середньої норми прибули. При капіталізмі зберігаються умови для збільшення Т. п. шляхом нееквівалентного обміну. Торгівельні капіталісти штучно роздувають ціни вище за вартість на товари народного вжитку і занижують ціни на товари, що набувають у дрібних товаровиробників (див. «Ножиці цін» ). При імперіалізмі торгівельні монополії використовують монопольні ціни для витягання надприбутків. Цим же цілям служить інфляція і політика перерозподілу доходів на користь експлуататорських класів.
В соціалістичному суспільстві соціально-економічна природа і характер утворення Т. п. якісним чином міняються. Соціалістичні торгівельні підприємства функціонують в рамках єдиного народно-господарського плану. Т. п. є частиною додаткового продукту, і її освіта відбувається за допомогою планомірного і збалансованого відхилення цін від вартості, здійснюваного соціалістичного державою. Т. п. використовується для подальшого розвитку торгівлі і формування фондів матеріального заохочення.
Літ.: Маркс До., Капітал, Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 25, ч. 1, гл.(глав) 17; Ленін Ст І., Розвиток капіталізму в Росії, Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 3.
