Монопольна ціна, специфічна форма ринкової ціни товару, що відхиляється від вартості або ціни виробництва, забезпечує монополіям здобуття надприбутку. В умовах домонополістичного капіталізму М. ц. могла сформуватися лише на деякі продукти з.-х.(сільськогосподарський) або промислового виробництва через природну або випадкову монополію. Економічною основою масового поширення М. ц. послужив перехід до імперіалізму зміна вільною конкуренції пануванням капіталістичних монополій, яким удається певний час утримувати ринкову ціну нижче або вище за ціну виробництва. Головною частиною М. ц. є монопольний прибуток . Розрізняють 2 види М. ц.: монопольно-високі, по яких монополії продають свою продукцію, і монопольно-низькі, по яких вони купують, наприклад, в країнах, що розвиваються, сировину і продукти для переробки, а також скуповують продукцію дрібних товаровиробників.
В М. ц. виявляються внутрішні протиріччя, зв'язані, з одного боку, із стихійним ринковим регулюванням цін на основі конкуренції і руху капіталів, з іншої — з частномонополістічеським регулюванням і перш за все з можливістю впливати на умови реалізації товару, на співвідношення між попитом і пропозицією. Спираючись на монополію в тій або іншій сфері виробництва і звернення, найбільші фірми дістають можливість робити вплив на рух ринкових цін. Методи монопольного ціноутворення і ринкова стратегія міняються разом з розвитком господарських і організаційних форм монополістичної фірми. Найбільшу вигоду у багатьох випадках приносить підвищення М. ц., межі якого обмежені дією закону вартості (див. Вартості закон ) . К. Маркс показав, що рівень М. ц. визначається перш за все потребою і платоспроможним попитом покупців. При цьому, якби товар, на який встановлена М. ц., входив до числа необхідних предметів вжитку робітника, то М. ц. «...уплачивалась би шляхом вирахування з реальної заробітної плати (тобто з суми споживних вартостей, що отримуються робітником завдяки даній кількості праці) і з прибутку інших капіталістів. Кордони, в межах яких монопольна ціна може порушити нормальне регулювання товарних цін, були б твердо визначені і піддавалися б точному обліку» (Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 25, ч. 2, с. 432). В той же час навіть найпотужніші капіталістичні монополії не в змозі тривалий час утримувати ціни, що приносять надприбуток. Не дивлячись на всі бар'єри, що споруджуються монополією, в дану галузь проникає капітал, контрольований іншими фінансовими угрупуваннями. Виробництво товарів-замінників, що швидко розвивається, на певному етапі приводить до різкого загострення внутрігалузевої і міжгалузевої конкуренції, стримуючої подальше підвищення М. ц. або ведучій до її пониження. Відтіснивши конкурентів і укріпивши свої позиції, монополістичні фірми потім знов можуть вдатися до підвищення ціни.
Так, американська фірма «Алкоа», яка до 2-ої світової війни 1939—45 майже повністю контролювала виробництво і збут алюмінію, поступово знижувала ціни, що призначалися нею. Проте зменшення цін відставало від скорочення витрат виробництва, завдяки чому доля прибули в ціні алюмінію досягала майже половини. У післявоєнний період в цій галузі грунтувалися ще 2 крупних фірми. Монополісти стали швидко підвищувати ціну на метал, внаслідок чого «базисна ціна» на алюміній в злитках підвищилася, а доля прибули в ціні у фірми «Алкоа» на початку 50-х рр. перевищувала 1 / 3 .
Найбільші монополії часто удаються до встановлення різних М. ц. на однакову або майже однорідну продукцію, причому рівень ціни в кожному випадку залежить від конкурентних позицій фірми на ринку, характеру попиту і ряду ін. чинників.
Частномонополістічеськоє регулювання М. ц. підсилює диспропорційну капіталістичної економіки. Підтримка їх вимагає штучно створюваної напруженості на ринку і у багатьох випадках — значні недовантаження виробничого апарату. В той же час «оскільки встановлюються, хоч би на якийсь час, монопольні ціни, остільки зникають до певної міри спонукальні причини до технічного, а отже, і до всякого іншого прогресу, руху вперед; остільки є далі економічна можливість штучно затримувати технічний прогрес» (Ленін Ст І., Повні збори соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 27, с. 397). Цій тенденції протистоїть тенденція до прискорення технічного прогресу, породжувана умовами світового розвитку, що змінилися, і крайнім загостренням конкуренції між монополіями усередині країни і на зовнішніх ринках. Дія закону вартості на рух М. ц. виявляється в тому, що вдосконалення техніки і особливо швидке зменшення суспільне необхідних витрат праці на виробництво товару певною мірою стримують подальше напруження М. ц. на даний вигляд продукції.
М. ц. служить одним з головних знарядь перерозподілу сукупною додатковій вартості між різними капіталами. К. Маркс показав, що якщо дохід монополіста не утворює надлишкової додаткової вартості, втіленої в даному товарі, то він «...образуєт частина додаткової вартості інших товарів, тобто товарів, що обмінюються на цей товар, що має монопольну ціну» (Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 25, ч. 2, с. 401). Перерозподіл додаткової вартості через механізм М. ц. робить положення немонополізованих підприємств ще більш нестійким, сприяє розоренню маси дрібних підприємців. В той же час крупним монополіям М. ц. може забезпечувати прибуток навіть в умовах величезного розриву між попитом і пропозицією (найбільшим американським фірмам в окремих випадках удавалося забезпечувати собі прибуток навіть тоді, коли не використовувалася до половини тих, що всіх належать цим компаніям виробничих потужностей).
Таким чином, в М. ц. стикаються інтереси різних класів сучасного капіталістичного суспільства. Вона служить засобом додаткової експлуатації робочого класу і інших верств населення. Все велика частина цін на предмети першої необхідності виявляє закономірності руху М. ц. Механізм монополістичної реалізації товарів забезпечує збільшення прибутку монополій за рахунок привласнення частині необхідної праці найманих робітників і службовців. Поряд з цим менша чутливість М. ц. до надвиробництва товарів і кризисних падінь виробництва створює умови для неухильного підвищення загального рівня цін; частномонополістічеськоє регулювання умов реалізації товарів перетворюється на один з найважливіших елементів загального механізму інфляційного підвищення цін. Збільшення цін несприятливо впливає на рівень реальних доходів трудящих. Зростання дорожнечі життя веде до загострення соціально-економічних протиріч в капіталістичних країнах.
Літ.: Маркс До., Капітал, т. 1—3, Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., т. 23—25, ч.1—2; його ж, Теорії додаткової вартості (IV том «Капіталу»); там же, т. 26, ч. 1—2; Ленін Ст І., Про гасло Сполучених Штатів Європи, Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 26; його ж, Імперіалізм, як вища стадія капіталізму, там же, т. 27; його ж, Імперіалізм і розкол соціалізму, там же, т. 30; Міжнародна нарада комуністичних і робочих партій. Документи і матеріали, Москва, 5—17 червня 1969 р., М., 1969; Матеріали XXIV з'їзду КПРС, М., 1971; Вигодський С. Л., Теорія середнього прибутку і ціни виробництва К. Маркса в світлі сучасних даних, М., 1956; Мотильов Ст Ст, Фінансовий капітал і його організаційні форми, М., 1959; Аганбегян А., Питання теорії монопольної ціни, М., 1961; Манцев М., Монопольний прибуток і монопольна ціна, М., 1963; Хмельницька Е., Нариси сучасної монополії, М., 1971.
