Монопольний прибуток, форма доходу, мета і результат діяльності монополістичного торгівельного і промислового капіталу. М. п. є не лише результатом експлуатації капіталом робочого класу, але і результатом перерозподілу на користь монополій доходів селян, ремісників, осіб вільних професій, дрібної і середньої буржуазії, експлтуатациі народів країн, що розвиваються.
Торгівельна М. п. утворюється не з додатковій вартості, створюваною робітниками, а за рахунок експлуатації селян і ремісників за допомогою закупівель їх продукції нижче за вартість і продаж за цінами вище за вартість. Характерна для 17—18 вв.(століття), періоду панування на світовому ринку торгівельних монополій (Ост-індськая, Вест-Індськая компанії і ін.).
Промислова М. п. виникає ще в умовах вільної конкуренція, але стає пануючою формою капіталістичного прибутку в епоху імперіалізму. Її основним джерелом все більшою мірою є додаткова вартість. К. Маркс відзначив 2 види цій М. п.: природну і штучну. Перша з них — це форма економічної реалізації природної промислової монополії, що виникає в результаті привласнення і господарського використання капіталом рідких і трудновоспроїзводімих елементів продуктивних сил, наприклад земель (див. Земельна рента ) . Природну обмеженість можливостей виробництва певної продукції в умовах панування приватної власності створює монопольну ціну і прибуток, що перевищує середній рівень (див. Ціна виробництва ) . Штучна М. п. виникає в результаті монополізації у сфері виробництва і (або) на ринках відтворних капіталістичних товарів. У міру переростання капіталізму в державно-монополістичний капіталізм вона приймає усе більш розвинені форми: випадкову М. п. змінює спочатку стійкий надприбуток окремих галузей — розгорнута форма М. п., а потім і її загальна пануюча форма.
Випадкова М. п., така, що перевищує середній рівень, утворюється для покупця або продавця завдяки випадковому сприятливому співвідношенню попиту і пропозиції або випадково виниклої монополії на певний вигляд продукції, на кращу в даній галузі техніку, технологію або робочу силу. В інших капіталів даної галузі або в капіталів ін. галузей в цей період виникають такі ж по величині втрати, вирахування з середнього прибутку. Ета випадковий монопольно-високий прибуток одних капіталів і монопольно-низький прибуток інших є як би двома полюсами прояву середньої норми прибули. Вже ця форма прояву середнього прибутку маскує, спотворює дійсне джерело і суть останньою і є «зародковою формою» М. п. промислового капіталу.
Стійка (або розгорнута) форма М. п. отримала масовий розвиток в кінці 19 — початку 20 вв.(століття) в результаті концентрації виробництва і утворення стійких монополій на окремі види товарів або на кращу техніку, технологію і робочу силу. Гігантські торговельно-промислові монополії утруднили перелив капіталу і забезпечили собі за рахунок додаткової вартості, створеної в немонополістичному секторі, небачені раніше надприбутки, на які вже не поширюється процес вирівнювання прибутків. «...Монополія дає надприбуток, тобто надлишок прибули понад нормальний, звичайний у всьому світі капіталістичний прибуток» (Ленін Ст І., Повні збори соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 30, с. 173). Така М. п. вже не є формою прояви середнього прибутку, вона заперечує середній прибуток, спотворює і утрудняє дію механізму цін виробництва в немонополістичному секторі. Розоряючи конкурентів монопольно-низькими цінами, монополія потім забезпечує собі максимальний прибуток за рахунок фіксації найбільш вигідного рівня цін. Маркс відзначав, що утворення цього вигляду прибутків («власне монопольний прибуток») порушує «основний закон конкуренції» і вимагає державного втручання. Буржуазне держава, з одного боку, шляхом захвату колоній, субсидування зовнішньої експансії монополій, надпротекціонізму, військових замовлень і так далі активно сприяло і сприяє збільшенню цього вигляду М. п. З ін. сторони, воно шляхом антитрестового законодавства, високого податку на надприбуток, державного контролю над цінами в період війни прискорило подальший розвиток і перетворення цієї розгорнутої форми М. п.
Повсюдно пануюча загальна згодовування М. п. виникає в умовах державно-монополістичного капіталізму і науково-технічній революції, коли монополії всесторонньо підпорядкували собі народне господарство і в результаті цього виявилися на більшості ринків і основними продавцями і основними покупцями. М. п. утворює основу для прибутку фіктивного капіталу і фінансового капіталу, але, на відміну від М. п. промислового капіталу, тут вже не діє механізм вирівнювання прибутків і, за словами Ст І. Леніна, головні прибутки дістаються «геніям» фінансових витівок. М. п. загострює економічні і соціальні антагонізми капіталізму. Боротьба проти М. п. є одній з важливих економічних основ широких демократичних і національно-визвольних рухів.
Літ.: Маркс До., Капітал, т. 3, Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 25, ч. 1, гл.(глав) 10, 14, ч. 2, гл.(глав) 37—47; Маркс До., Теорії додаткової вартості (IV том «Капіталу»), там же, т. 26, ч. 1, гл.(глав) 1; Енгельс Ф., Доповнення до третього тому «Капіталу» там же, т. 25, ч. 2; Ленін Ст І., Імперіалізм, як вища стадія капіталізму, Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 27; Аганбегян А. Р., Питання теорії монопольної ціни, М., 1961; Козлів Р. А., Дія закону вартості в умовах сучасного капіталізму, М., 1964.
