Товарне виробництво , форма суспільного виробництва, при якій продукти виробляються не для власного вжитку, а для обміну ( см . Товар ); виникає на основі суспільного розподіли праці, ведеться економічно відособленими виробниками. Т. п. — історично скороминуща форма виробництва. Просте Т. п. зароджується в період розкладання первіснообщинного устрою. Обмін продуктами праці як товарами, що відбувався спочатку між окремими общинами, з розвитком продуктивних сил і появою можливості індивідуального виробництва проникає і в общину. У докапіталістичних формаціях Т. п. хоча і отримало відомий розвиток, але не було основною формою економічних зв'язків між людьми. У тих умовах переважало натуральне господарство . У міру розвитку торгівлі, у тому числі зовнішньою, завдяки якій господарства рабовласників і феодалів втягувалися в сферу товарно-грошових стосунків, розвиток і розширення Т. п. підривало натуральне господарство, сприяючи тим самим розкладанню рабовласницького і феодального способів виробництва. Товарне господарство, на відміну від натурального, передбачає зв'язок виробників і споживачів продуктів через ринок, через купівлю-продаж товарів. Кожен власник переслідує свої інтереси, тому процес виробництва, обміну і розподілу в суспільстві, заснований на приватній власності, набуває стихійного, анархічного характеру. В. І. Ленін характеризував Т. п. як таку систему господарства, коли «¼продукты виробляються окремими, відособленими виробниками, причому кожен спеціалізується на виробленні одного якого-небудь продукту, так що для задоволення суспільних потреб необхідний купівля-продаж продуктів (що стають через це товарами) на ринку» (Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 1, с.86—87). Подальше поглиблення суспільного розподілу праці приводить до розширення внутрішнього ринку засобів виробництва і предметів вжитку, ринку праці. Просте Т. п. через дію властивих йому законів і раніше всього закону вартості (див. Вартості закон ) за наявності певних історичних умов веде до виникнення капіталістичного Т. п. Робоча сила стає предметом купівлі-продажу, тобто перетворюється на товар. Для капіталізму товарна форма виробництва стає пануючою і загальною. Всі продукти виробляються як товари. Проте найістотніша ознака капіталістичного Т. п. полягає в тому, що основне виробниче відношення капіталізму — відношення експлуатації найманої праці капіталом — має товарну форму. Капіталізм виникає і існує на базі простого Т. п., але капіталістичне Т. п. є складнішою формою в порівнянні з простим. Капіталістичне Т. п. однотипно з простим (базується на приватній власності на засоби і результати виробництва), але істотно відрізняється від нього: прості товаровиробники є дрібними приватними власниками, вони застосовують засоби виробництва, що належать ним, тоді як на капіталістичному підприємстві засобу виробництва належать капіталістам, а робітники позбавлені їх; просте Т. п. засноване на особистій праці товаровиробника, а капіталістичне — на експлуатації чужої праці; просте Т. п. є індивідуальним виробництвом ремісників і селян для задоволення особистих потреб, на капіталістичному підприємстві спільна праця багатьох робітників під командою капіталіста використовується в цілях здобуття прибули. Основне протиріччя простого Т. п. — протиріччя між приватною і суспільною працею розвивається в основне протиріччя капіталістичного виробництва — між суспільним характером виробництва і частнокапіталістічеськой формою привласнення.
Знищення капіталізму не означає ліквідації Т. п. Воно зберігається не лише в перехідний від капіталізму до соціалізму період, але і в умовах соціалізму, що переміг. Проте в умовах соціалізму виробництво товарів корінним чином відрізняється від капіталістичного Т. п., розвивається планомірно і має абсолютно новий соціально-економічний вміст. Воно вже не виражає стосунків експлуатації і не може служити основою виникнення подібних стосунків. Робоча сила, земля, її надра, окремі підприємства перестають бути предметами купівлі-продажу — товарами. Сфера Т. п. обмежена — воно перестає бути загальним. Товарно-грошові стосунки не охоплюють всієї системи соціалістичних виробничих стосунків. Найголовніша особливість будь-якого способу виробництва, що полягає в способі з'єднання робочої сили із засобами виробництва, при соціалізмі характеризується тим, що тут чинники виробництва з'єднуються безпосередньо, а не шляхом купівлі-продажу робочої сили. У безпосередньому з'єднанні робочої сили із засобами виробництва розкривається суть загальнонародної власності (див. Соціалістична власність ). Соціалістичне виробництво — це перш за все безпосередньо суспільне виробництво. Воно існує в органічній єдності з товарно-грошовими стосунками. Розвиток соціалістичного виробництва на шляху до вищої фази комунізму означає в той же час створення умов для відмирання стосунків виробництва товарів.
Проте на сучасному етапі розвитку соціалізму необхідне всемірне використання товарно-грошових стосунків з властивим їм новим, соціалістичним вмістом.
Літ.: Ленін Ст І., Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво (див. Довідковий том, ч. 1, с. 675). Див. також літ.(літературний) при статтях Вартість, Товар .
