Товарно-грошові стосунки , суспільні стосунки, що виникають між людьми в процесі виробництва і реалізації товарів . Вони з'явилися вже при випадкових актах обміну надлишками продуктів між общинами. У цих умовах товарного виробництва як такого не було. Проте існував товарний обмін. «Як відомо, — писав Ст І. Ленін, — товарне звернення передує товарному виробництву і складає одна з умов (але не єдина умова) виникнення цього останнього» (Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т.3, с. 553). Лише в результаті тривалого історичного розвитку суспільного розподілу праці виникає товарне виробництво, при якому обмін товарами носить регулярний, а не випадковий характер. Відбувається перехід від простого обміну товару на товар, що виражається формулою Т — Т , до обміну товарів за допомогою грошей, виразимого формулою Т — Д — Т . Цей процес становлення і розвитку Т.-д. о. знайшов своє вираження в розвитку форм вартості .
Т.-д. о. існують при різних способах виробництва і виражають виробничі стосунки даного способу виробництва, перш за все стосунки власності. Тому вміст Т.-д. о. і сукупність ознак, що характеризують їх, не залишаються незмінними при переході від одного способу виробництва до іншого. Вони не залишаються незмінними і в рамках одного способу виробництва. При цьому у вмісті Т.-д. о. є загальні межі, які і дозволяють характеризувати їх як товарно-грошові. «... Виробництво товарів і звернення товарів, — писав До. Маркс, - є явища, властиві самим всіляким способам виробництва, хоча об'єм і значення їх далеко не однакові» (Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т.23, с.124, прим.(примітка)).
Т.-д. о. не лише випробовують на собі вплив певних способів виробництва, але і самі активно впливають на систему виробничих стосунків цих способів виробництва. Так, Т.-д. о. сприяли розкладанню первіснообщинного, рабовласницького і феодального способів виробництва, для яких характерним було натуральне господарство, а Т.-д. о. носили підлеглий характер. Найбільшу роль Т.-д. о. грають при капіталізмі, коли вони набувають загального характеру і виражають основне виробниче відношення — відношення експлуатації найманої праці капіталістом. Найманий робітник виступає як продавець робочої сили, а капіталіст — як її покупець.
При соціалізмі також існують і розвиваються Т.-д. о. З перетворенням суспільних стосунків на соціалістичних початках змінюються суть і роль товарно-грошових категорій. Т.-д. о. виражають принципово інші суспільні зв'язки і виконують нові функції. Вони є формою виробництва і засобом обміну діяльністю трудівників колективного виробництва. Т.-д. о. мають соціалістичний вміст. Сфера дії Т.-д. о. звузилася в результаті того, що перестали бути товаром робоча сила, земля, її надра і так далі Т.-д. о. в соціалістичному суспільстві носять підлеглий характер і не є загальною і пануючою формою. В той же час вони є важливим засобом функціонування соціалістичного способу виробництва, розподілу і обміну діяльністю. Тому стосунки, що характеризуються такими товарно-грошовими категоріями, як собівартість продукції, ціна, прибуток, рентабельність, гроші, зарплата, кредит, господарський розрахунок і ін., свідомо використовуються в процесі управління народним господарством і перш за все в системі планерування. Соціалістична держава в плановому порядку встановлює і змінює ціни на товари, регулює рух кредитних ресурсів, визначаючи їх об'єм, напрям, а також ставку відсотка, регулює плату за фонди основні принципи розподілу прибули, централізований організовує систему заробітної плати. Місце і роль Т.-д. о. в соціалістичній системі господарства з'ясовані на основі практики соціалістичного господарювання в ході тривалих дискусій і великої дослідницької роботи. При цьому були розкритиковані ревізіоністські теорії «ринкового соціалізму», що ведуть до підривання законів планомірного розвитку соціалістичної економіки. Знехтувані також думки, ніби товарно-грошові форми несумісні з природою соціалізму і особливо на стадії розвиненого соціалістичного суспільства. Т.-д. о. при соціалізмі використовуються для побудови вищої фази комуністичного суспільства, коли не буде в них необхідності.
