Рівень економічного розвитку, стан народного господарства (суспільного виробництва) країни (групи країн, економічного району) в певний історичний момент. В. е. р. – узагальнювальне поняття і характеризується декількома групами показників: 1) виробництво сукупного суспільного продукту, матеріальних благ, національного доходу на душу населення; 2) структура суспільного виробництва (доля промисловості і сільського господарства в народному господарстві; питома вага виробництва засобів виробництва; доля, об'єм і темпи розвитку прогресивних галузей народного господарства); 3) колічествений і якісний рівень зайнятості населення; 4) рівень використання природних ресурсів (залучення до хозяйствений звороту земляних, паливно-енергетичних ресурсів, корисних копалини і т.д.); 5) організація і ефективність суспільного виробництва (рівень продуктивності праці, спеціалізація і концентрація, якість продукції). В. е. р. слід відрізняти від економічного потенціалу . Мала країна може мати в своєму розпорядженні невеликий економічний потенціал і в той же час мати високий В. е. р.

  Рівень і темпи економічного розвитку країни залежать від прогресу продуктивних сил і виробничих стосунків, тісно пов'язані з цілями виробництва даного суспільства. При капіталізмі діє закон нерівномірності економічного і політичного розвитку. Окремі галузі економіки, цілі країни розвиваються стрибкоподібно, що веде до загострення економічної і політичної конкуренції між ними. Так, за 1950–73 національний дохід США збільшився всього в 2,3 разу, тоді як Японії – в 8,8, ФРН(Федеральна Республіка Німеччини) – в 3,7 разу. За ці ж роки промислове виробництво США збільшилося в 2,8 разу, Японії – в 19, ФРН(Федеральна Республіка Німеччини) – в 4,8 разу. У зв'язку з цим доля США в світовому капіталістичному промисловому виробництві знизилася з 54,6% в 1948 до 40,8% в 1972. Зростання В. е. р. капіталістичних країн стримується економічними кризами, мілітаризацією економіки (див. Мілітаризм ) , хронічним недовикористанням виробничих потужностей і робочої сили. Під час кризи, що почалася в 1974, промислове виробництво в Західній Європі і США в середньорічному численні знизилося до середини 1975 більш ніж на 10%. Ще більш знизився рівень життя населення, значно зросли ціни на споживчі товари. У 1975 в індустріально розвинених капіталістичних країнах, за офіційними даними, загальне число повністю безробітних склало близько 20 млн. чіл.

  В економічному змаганні з капіталізмом яскраво виявилися переваги соціалістичної системи суспільного виробництва, такі, як планове господарювання, суспільна власність на засоби виробництва, участь мас в управлінні державою (див. Соціалізм ) . На початок соціалістичного будівництва в СРСР В. е. р. країни унаслідок розрухи, викликаною 1-ою світовою війною, Громадянською війною і військовою інтервенцією 1918–20, був дуже низьким. Більшість заводів і фабрик були зруйновані, кваліфіковані кадри розсіяні, сільське господарство переживало упадоколо План ГОЕЛРО дозволив в короткий термін відновити народне господарство. Вирішальне значення в становленні соціалістичної економіки мала індустріалізація країни і колективізація сільського господарства. Підвищення В. е. р. здійснюється відповідно до п'ятирічних планів на основі поліпшення використання природних, матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, всього економічного потенціалу країни. В процесі соціалістичного будівництва була створена матеріально-технічна база соціалізму, сталося вирівнювання В. е. р. союзних республік і економічних районів на основі створення сучасних галузей промисловості і інтенсифікації сільського господарства, зростання національних кадрів. При зростанні промислового виробництва в цілому по СРСР за 1913–75 в 131 раз промислове виробництво в Казах. РСР, наприклад, збільшилося в 208 разів, в Молдавській РСР – в 227, в Кирг. РСР – в 286, у Вірменській РСР – в 266 разів. В період розвиненого соціалізму В. е. р. підвищується у міру створення матеріально-технічної бази комунізму . На відміну від капіталістичних країн, під'їм економіки в СРСР супроводиться безперервним поліпшенням матеріального і культурного добробуту трудящих (див. таблиці. 1).

  Таблиця. 1. Основні показники розвитку народного господарства СРСР за період 1913–75

Високі і стійкі темпи розвитку економіки СРСР забезпечують постійне скорочення різниці у В. е. р. СРСР і США (див. таблиці. 2).

  Таблиця. 2 Співвідношення основних показнику і економіки СРСР і США

  Значних успіхів в підвищенні В. е. р. досягли і ін. країни соціалістичної співдружності, що були у минулому в більшості своїй аграрними країнами з низьким В. е. р. В світовій соціалістичній системі діє об'єктивний економічний закон вирівнювання В. е. р. соціалістичних країн. Зближення економічних рівнів – одна з головних переваг світового соціалізму порівняно зі світовим капіталізмом. Зростанню економіки і вирівнюванню В. е. р. соціалістичних країн шляхом поглиблення міжнародного розподілу праці, ефективного використання природних ресурсів і кваліфікації працівників спосооствуєт утворений у 1949 Рада економічної взаємодопомоги . В 1971 сесія СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) прийняло Комплексну програму подальшого вдосконалення співпраці і розвитку соціалістичної економічної інтеграції. Створення високорозвиненої промисловості і інтенсифікація сільського господарства забезпечують високі темпи економіки соціалістичних країн, що видно (по окремих країнах) з даних зростання національного доходу (див. таблиці. 3).

  Таблиця. 3. – Темпи зростання національного доходу в окремих соціалістичних країнах (у % до 1950)

* 1952.

  За 1971–74 національний дохід на душу населення в країнах – членах СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) збільшився приблизно в 1,3 разу, а в розвинених капіталістичних державах – в 1,1 разу. У 1971 – 1975 загальний обсяг промислового виробництва країн – членів СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) зріс майже на 46%, тоді як членів Європейського економічного співтовариства (ЄЕС) – на 21% (див. таблиці. 4).

  Таблиця. 4. – Виробництво основних видів продукції країнами – членам і СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) і ЄЕС(Європейське економічне співтовариство)

Європейські країни – члени СЕВ(Рада економічної взаємодопомога) значно обігнали країни ЄЕС(Європейське економічне співтовариство) по виробництву на душу населення мінеральних добрив, бавовняно-паперових тканин, цукру, зерна, а також багатьох ін. видів промислових і з.-х.(сільськогосподарський) продуктів. П'ятирічні плани розвитку народного господарства СРСР і ін. соціалістичних країн на 1975–80 і тривалу перспективу до 1990 передбачають подальше підвищення В. е. р. кожної країни на користь підйому економіки всіх соціалістичних країн, зростання народного добробуту і зміцнення соціалістичної співдружності.

  Після другої світової війни 1939–45 унаслідок краху колоніальної системи утворилася група країн, що розвиваються, що складається з колишніх колоніальних і залежних країн. Національний дохід на душу населення в цих країнах в десятки разів менше, ніж в розвинених капіталістичних країнах. Так, виробництво національного доходу на душу населення склало на середину 1970-х гг.: у Танзанії – 65 дол.(долар), Нігерії – 60 дол.(долар), тоді як у Великобританії – більше 1600 дол.(долар) Країни, що розвиваються, прагнуть прискореними темпами підвищувати В. е. р. на основі створення національної промисловості і збільшення ефективності з.-х.(сільськогосподарський) виробництва. Велику допомогу в цьому їм надають СРСР і ін. соціалістичні країни, при технічному сприянні яких побудовані сотні сучасних підприємств і ін. об'єктів. За 1951–75 обсяг промислового виробництва в країнах, що розвиваються, зріс в 6,4 разу проти зростання в розвинених капіталістичних країнах в 3,1 разу. Особливе положення займають нафтовидобувні країни (Іран, Саудівська Аравія, Кувейт, Лівія і ін.). Після збільшення цін на нафту в 1973 в 4 рази в цих країнах стали скупчуватися величезні фінансові ресурси, що дозволяють прискорити розвиток власній промисловості і ін. галузей економіки.

  Літ.: Маркс До., Капітал, т. 1, Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 23; Ленін Ст І., Розвиток капіталізму в Росії, Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 3; його ж е, Про гасло Сполучених Штатів Європи, там же, т. 26; його ж, Чергові завдання Радянської влади, там же, т. 36; його ж, Про єдиний господарський план, там же, т. 42; Матеріали Xxivc'езда КПРС, М., 1971; Матеріали XXV з'їзду КПРС, М., 1976: Програма КПРС, М., 1976; Комплексна програма подальшого поглиблення і вдосконалення співпраці і розвитку соціалістичної економічної інтеграції країн – членів СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги), М., 1971; Варга Е., Основні питання економіки і політики імперіалізму (після другої світової війни), [М.], 1953; Струмілін С. Р., Нариси соціалістичної економіки СРСР. (1929–1959 рр.), М., 1959; Чинники економічного розвитку СРСР, М. 1970; Соловьева До. Ф., Економічні проблеми розвитку світової соціалістичної системи, М., 1971; Співдружність соціалістична. СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги): підсумки і перспективи, М., 1973; Планерування народного господарства СРСР, [2 видавництва], М., 1973; Політична економія, [ч. 1], 3 видавництва, М-код 1975, с. 310–20, 339–67.

  М. Н. Горщиків.