Рівні організації живого, рівні біологічної організації, біологічні системи, що розрізняються по принципах організації і масштабах явищ. Основними В. о. ж,, які характеризуються специфічними взаємодіями компонентів і виразними особливостями взаємин з нижче і вище лежачими системами, можна вважати наступні: молекулярний, організмений, видовий для популяції і біогеоценотичний (біосферний). Можлива і більш деталіздрованная класифікація, що включає, зокрема, клітинний, тканинний та інші В. о. ж. За межами біології існують рівні нижчі, ніж молекули, – атоми, електрони, протони і ін. ядерні частки, а також вищі, ніж біосфера, – Земля, небесні тіла, космос. Поняття про рівні має широке значення і відноситься до систем, які існують завдяки зв'язкам, об'єднуючим складові їх компоненти в ціле. Зв'язки в межах кожного В. о. ж. носять конкретний характер. Так, в клітці протікають біохімічні процеси, діють сили фізичної природи; різні організми, що мешкають в одному водоймищі, зберігаючи властиві ним особливості, утворюють замкнуту і відносно стабільну екологічну систему, об'єднану загальним круговоротом речовин і харчовими стосунками. Завдяки системній природі живих істот В. о. ж. стають реальними і чітко помітними. Характеристика біологічних систем показує, що при ускладненні організації система нижчого В. о. ж. входить в систему, наступну за нею, остання – в ще вищу. Тому говорять про ієрархію В. о. ж. Ієрархічні сходи рівнів біологічної організації відповідають історії розвитку органічного світу і є його слідством. Згідно загальноприйнятої концепції походження життя, розвиток останньою почався з органічних молекул, що утворилися без участі організмів. Потім виникли примітивні попередники кліток, з'явилися клітки і багатоклітинні організми. Кожному В. о. ж. відповідають свої рівні досліджень, біологічної дисципліни: молекулярному рівню – біохімія, молекулярна біологія, молекулярна генетика, біоорганічна хімія, біофізика; клітинному – цитологія; організменому – фізіологія; видовому (вигляд) для популяції – генетика популяції, екологія, систематика і т.п. Т. н. системний аналіз має на меті дослідження складних, ієрархічних систем в самих різних сферах дійсності, не виключаючи і людське суспільство. Живі організми з їх великим числом змінних величин і безліччю внутрішніх зв'язків відносяться до таких систем. Загальна теорія систем, що розвивається Л. Берталанфі, народилася в біології. Ідея про В. о. ж., тісно пов'язана з уявленням про системи, в своїй основі є діалектико-матеріалістичною, т.к. даєт можливість пояснити цілісність і якісну своєрідність біологічних об'єктів матеріальними чинниками; вона має важливе значення для розуміння біологічних закономірностей. Детальніше за див.(дивися) Біологія, Системний підхід .
Літ.: Кремянський Ст І., Структурні рівні живої матерії. Теоретичні і методологічні проблеми, М., 1969; Маліновський А. А., Дороги теоретичної біології, М., 1969; Блауберг І. Ст, Юдін Е. Т., Становлення і суть системного підходу, М., 1973.
