Економічний потенціал, сукупна здатність галузей народного господарства виробляти промислову і з.-х.(сільськогосподарський) продукцію, здійснювати капітальне будівництво, перевезення вантажів, надавати послуги населенню в певний історичний момент. Е. п. визначається кількістю трудових ресурсів і якістю їх професійної підготовки, об'ємом виробничих потужностей промислових і будівельних організацій виробничими можливостями сільського господарства, протяжністю транспортних магістралей і наявністю транспортних засобів, розвитком галузей невиробничої сфери, досягненнями науки і техніки, ресурсами розвіданих корисних копалини, тобто елементами, складовими в сукупності продуктивні сили суспільства; залежить від розмірів національного багатства країни.
Е. п. — соціальна категорія. В умовах капіталізму він виступає як чинник економічного і військового тиску на країни соціалістичної співдружності, економічного і політичного підпорядкування економічно слабо розвинених країн, боротьби за ринки збуту, здобуття надприбутку і як засіб підвищення впливу монополістичного капіталу на органи державного управління, посилення експлуатації трудящих. Е. п. залежить від абсолютних виробничих можливостей галузей економіки і міри їх використання. Оскільки трудові ресурси і виробничі потужності в капіталістичних країнах через закономірності відтворення використовуються не повністю (за оцінкою, в США в 1976 було більше 8 млн. чіл. безробітних, виробництв. потужності промисловості використовувалися приблизно на 77%), остільки числення Е. п. виробляється по фактичному випуску продукції з врахуванням повного використання виробничих потужностей.
При соціалізмі Е. п. направлений на забезпечення економічної незалежності і обороноздатності соціалістичних країн, на повніше задоволення потреб трудящих за рахунок підвищення матеріального і культурного рівня життя народу. У зв'язку з тим що Е. п. визначається абсолютними розмірами вироблюваної продукції, високий Е. п. можуть мати крупні країни з розвиненими продуктивними силами, великим національним багатством. У 1977 СРСР виробляв 1 / 5 частина світової промислової продукції і займав 2-е місце в світі за об'ємом промислового виробництва.
Найважливішим елементом Е. п. є трудові ресурси і рівень професійної підготовки кадрів. У 1977 в народному господарстві СРСР було зайнято 92% працездатного населення. Чисельність робітників і службовців склала 106,4 млн. чіл., у їх числі 10,0 млн. чіл. з вищою освітою і 14,0 млн. чіл. з середнім спеціальним освітою. Щорік підвищують кваліфікацію майже 34,2 млн. робітників і службовців.
Е. п. багато в чому визначається рівнем розвитку промисловості, особливо машинобудування, що забезпечує всі галузі народного господарства засобами виробництва (див. Рівень економічного розвитку ). Промисловість СРСР складається з 44 тис. об'єднань і підприємств, що випустили у 1977 продукцію у розмірі 554 млрд. крб. У промисловості зайнято 35,4 млн. робітників і службовців. Темпи зростання промислової продукції випереджають інші галузі, сприяючи зростанню Е. п. в цілому. У 1977 в порівнянні з 1940 валовий суспільний продукт в СРСР збільшився більш ніж в 12 разів, продукція промисловості — в 18 разів.
В сільському господарстві СРСР в 1977 було 27 тис. колгоспів і 20 тис. радгоспів, посівні площі склали 217,7 млн. га поголів'я худоби близько 329 млн. Сільське господарство розташовувало 2,4 млн. тракторів, 692 тис. зернозбиральних комбайнів, 1,5 млн. вантажних автомобілів, великою кількістю іншої техніки. Валова продукція сільського господарства в 1977 склала 123,5 млрд. крб.
Зростанню Е. п. сприяє капітальне будівництво. До СРСР — 24,4 тис. будівельно-монтажних організацій, які за 1971—75 ввели в дію основні фонди вартістю 407,8 млрд. крб., в 1976 — 95,4, а в 1977— 98,2 млрд. крб. Це 250 нових крупних державних промислових підприємств, велика кількість нових цехів і виробництв на підприємствах, що діють, нові тваринницькі комплекси і ферми, дороги, житлові будинки, школи, лікарні і інші об'єкти. У будівельних організаціях зайнято 8 млн. чіл.; вони мають 151,4 тис. екскаваторів, 44 тис. скреперів, 165,3 тис. бульдозерів, 200,5 тис. пересувних кранів.
СРСР має в своєму розпорядженні потужну транспортною системою, що включає 270 тис. км. залізниць (Міністерства шляхів сполучення і під'їзні шляхи промислових підприємств і організацій) і 689 тис. км. шосейних доріг з твердим покриттям, 162,1 тис. км. нафто- і газопроводів, розвиненими морським, річковим і повітряним флотами, оснащеними сучасними транспортними засобами. Вантажообіг всіх видів транспорту загального користування склав в 1977 5,6 трлн. т . км. , перевезено більше 26 млрд. т вантажів і 42 млрд. пасажирів.
Науково-технічний потенціал СРСР складають наукові установи (включаючи вищі учбові заклади). У них зайнято близько 1,3 млн. науковців світу ( 1 / 4 частина всіх науковців світу), у тому числі 35,4 тис. докторів наук і 353,4 тис. кандидатів наук. За 1976—77 створено 7,8 тис. нових зразків машин, устаткування, апаратів і приладів, покращувана технологія виробництва, що дозволило значно збільшити Е. п. країни.
Зростанню Е. п. СРСР сприяють величезні запаси розвіданих корисних копалини, розміри багато з них, у тому числі залізняку, вугілля, калійних солей, найбільші в світі.
Е. п. залежить також від міри розвитку галузей невиробничої сфери — освіти, охорони здоров'я, житлово-комунального господарства, що забезпечують відтворення і функціонування робочої сили. У СРСР є 154 тис. загальноосвітніх шкіл, 861 вищих і 4,3 тис. середніх спеціальних учбових закладів, 24,3 тис. лікарняних установ, великий житловий фонд і інші соціально-культурні об'єкти.
На етапі розвиненого соціалізму Е. п. характеризується високим рівнем розвитку продуктивних сил, динамічністю і пропорційністю зростання економіки, ефективністю виробництва, що підвищується, його комплексною механізацією і автоматизацією, зростанням кваліфікації кадрів. Досягнутий Е. п. дозволив створити в СРСР матеріально-технічну базу соціалізму і на основі науково-технічної революції здійснювати побудову матеріально-технічної бази комунізму. Е. п. СРСР доповнюється Е. п. інших соціалістичних країн, складаючи разом Е. п. світової соціалістичної системи господарства. У 1977 соціалістичних країн, разом узяті, виробила більше 40% світової промислової продукції. Їх темпи зростання значно перевищують темпи зростання капіталістичних країн, що приводить до підвищення питомої ваги соціалістичної економіки в світовому виробництві (див. Економічне змагання двох світових систем ).
Літ.: Белоусов Р. А., Зростання економічного потенціалу, М., 1971; Горбанів Е., Структура і ефективність суспільного виробництва, М., 1974.
