Економічний примус до праці, характерне для капіталізму відношення економічної залежності і примусу між найманими робітниками і капіталістами. Економічну основу його складає монополія приватної власності капіталістів на засоби виробництва. Позбавлені матеріальних умов додатки праці і засобів існування, юридично вільні працівники вимушені продавати свою робочу силу власникам засобів виробництва, працювати на капіталістів. Т. о., речові умови праці стають засобом підпорядкування чужої праці з метою його експлуатації. Капіталіст командує працею, управляє їм, визначає його тривалість, інтенсивність, організовує і контролює його. Із зростанням масштабів виробництва ці функції капіталісти передають спеціальній найманій адміністрації, що управляє працею за дорученням капіталу.
Як власник засобів виробництва, капіталіст стає власником всього продукту, виробленого працею робітників. Стосунки економічної залежності і примусу відтворюються всім ходом безперервного процесу виробництва: продукт праці робітника постійно віддаляється від нього як чужа власність і повертається назад лише частково, у формі заробітної плати ; інша частина постійно перетворюється на засоби виробництва і дохід капіталіста. Праця відтворюється як наймана праця, засоби виробництва — як капітал. На відміну від позаекономічного примусу, характерного для рабовласницького і феодального суспільства (заснованого на стосунках безпосереднього підпорядкування), Е. п. до т. зовні виступає як відношення вільних, юридично рівноправних товаровласників, а праця робітників — як добровільний. Насправді праця робітника на капіталіста означає наймане рабство.
В умовах сучасної науково-технічної революції капіталізм використовує науку і техніку для посилення і розширення відношення економічного примусу. Капітал інтенсифікує праця, витісняє частину робітників з виробництва, пред'являє попит лише на освічену і висококваліфіковану робочу силу. До орбіти капіталістичної експлуатації усе більш залучаються працівники розумової праці — учені і інженери. Це доводить неспроможність сучасних буржуазних теорій «гармонії інтересів», «соціального партнерства», «колективного», «народного» капіталізму, що намагаються стосунки панування і підпорядкування, об'єктивно властиві капіталізму, представити як рівноправна співпраця. Система Е. п. до т. не може бути знищена при капіталізмі. Для цього необхідно, щоб засоби виробництва перейшли в руки трудящих, тобто ліквідовувати приватну власність засоби виробництва.
Літ.: Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва т. 23, отд.(окремий) 3, 4, 5; Архів Маркса і Енгельса, т. 2 (VII), М., 1933, с. 5¾146, 167—77; Ленін Ст І., Економічний вміст народництва і критика його в книзі р. Струве, Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 1, с. 459—60; див.(дивися) також літ.(літературний) при ст. Капіталізм .
