Економічне співробітництво СРСР з несоциалістічеськимі країнами
Економічне співробітництво СРСР з несоциалістічеськимі країнами, важлива частина зовнішніх економічних зв'язків СРСР, один з напрямів його участі в міжнародному економічному співробітництві. На долю несоциалістічеських країн (промислово розвинених і таких, що розвиваються) доводиться зверху 2 / 5 (у 1976 — 44,4%) всього обсягу зовнішньої торгівлі СРСР і значна частина наданих і отриманих Радянським Союзом іноземних довгострокових кредитів.
Розширення Е. с. викликається такими об'єктивними чинниками, як потреби розвитку продуктивних сил, взаємозв'язок і взаємодоповнювана національних господарств (природними ресурсами, виробничим і науково-технічним потенціалом, знаннями і досвідом) в системі міжнародного розподілу праці і витікаюча з цього взаємна зацікавленість СРСР і несоциалістічеських країн в обміні товарами і послугами. Цьому ж сприяє прискорення процесу інтернаціоналізації продуктивних сил в умовах сучасної науково-технічної революції.
Послідовний курс політики СРСР на розвиток взаємовигідних економічних зв'язків з несоциалістічеськимі країнами, на раціональне використання вигод і переваг міжнародне розподіли праці витікає з природи соціалізму, спирається на вказівки Ст І. Леніна, вирішення пленумів і з'їздів КПРС про необхідність зміцнення союзу і зближення з народами, що борються проти імперіалізму, і надання ним допомоги і підтримки в їх визвольній боротьбі, про розширення економічного співробітництва як необхідну умову мирного співіснування держав з різним суспільним устроєм. Про розвиток економічного співробітництва СРСР з несоциалістічеськимі країнами див.(дивися) ст. Міжнародне економічне співробітництво, а також ст. СРСР, розділ Економіка. Добробут народу.
