Економічне співробітництво соціалістичних країн, система міждержавних господарських відносин, в ході розвитку якої забезпечується реалізація переваг міжнародного соціалістичного розподілу праці . На відміну від економічного співробітництва капіталістичних країн, що відбувається в умовах запеклої конкурентної боротьби між монополіями, окремими країнами і групами, Е. с. грунтується на принципах соціалістичного інтернаціоналізму, повного рівноправ'я, взаємної пошани, незалежності і суверенітету, братської взаємодопомоги. В процесі Е. с. зміцнюється економіка кожної країни і зміцнюються взаємозв'язки країн соціалістичної співдружності; виникає все більше елементів спільності в політиці, економіці, соціальному житті, відбувається поступове вирівнювання рівнів розвитку, зростання економічної могутності світової системи соціалізму.
Становлення Е. с. почалося з розвитку співпраці між СРСР і МНР(Монгольська Народна Республіка) в середині 20-х рр. Після закінчення 2-ої світової війни 1939—45, коли утворилася світова система соціалізму, цей процес отримав подальший розвиток. У перші післявоєнні роки за допомогою Е. с. вирішувалися головним чином завдання, пов'язані з відновленням і реконструкцією народного господарства створенням основ національної економіки в країнах, що успадкували від минулого відсталу матеріально-технічну базу.
Із зростанням економічного і науково-технічного потенціалу соціалістичних країн їх взаємна співпраця ставала усе більш різносторонньою. Удосконалювався його механізм, заснований на плановому регулюванні міжнародних господарських зв'язків. Поряд з двостороннім економічним співробітництвом неухильно заглиблювалося і розвивалося багатобічне економічне співробітництво соціалістичних країн, що дозволяє їм ефективно вирішувати ключові народно-господарські завдання. Велике значення для подальшого поглиблення і вдосконалення співпраці мало створення Ради економічної взаємодопомоги (СЕВ; 1949), Міжнародного банка економічного співробітництва (1963). З початку 70-х рр. економічне співробітництво країн — членів СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) здійснюється на основі прийнятою 25-ою сесією СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) (1971) Комплексної програми соціалістичної економічної інтеграції. Це дало можливість інтенсифікувати взаємну співпрацю країн — членів СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) на користь колективного вирішення загальних соціально-економічних завдань, спільного освоєння природних ресурсів, будівництва крупних об'єктів, розрахованих на задоволення потреб всіх зацікавлених країн, розвивати довгострокову міжнародну кооперацію між підприємствами і галузями промисловості. На сучасному етапі послідовне використання переваг економічної інтеграції дозволяє тісніше об'єднати зусилля країн — членів СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) для комплексного вирішення завдань по розширенню видобутку і виробництва основних видів сировини, палива, матеріалів, продукції машинобудування, продовольства і промислових товарів народного вжитку, розвитку транспорту на основі спільний довгострокових цільових програм, що розробляються; забезпечити тіснішу координацію і об'єднати зусилля держав — членів СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) в області науково-технічного прогресу (див. Науково-технічна співпраця соціалістичних країн ) .
В умовах високорозвиненої системи взаємодії національної народно-господарських комплексів, які складаються в процесі економічної інтеграції країн соціалізму, розвивається процес інтернаціонального усуспільнення соціалістичного виробництва.
У міру поглиблення міжнародного соціалістичного розподілу праці в різних галузях і сферах формуються стійкі міжнародні виробничі, науково-технічні і інші зв'язки, що виражають процеси соціалістичної інтеграції і інтернаціоналізації господарського життя соціалістичних країн. В ході розвитку Е. с. розширюються і заглиблюються міждержавна спеціалізація і кооперація виробництва і науково-технічна співпраця. Відбувається подальша інтенсифікація діяльності створених країнами — членами СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) економічних організацій і об'єднань. Поглиблення всестороннього економічного співробітництва країн — членів СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) виявляється в зростанні об'єму їх взаємної торгівлі, який за 1971—76 виріс більш ніж в 2 рази і в 1976 склав 79,2 млрд. крб. Доля взаємної торгівлі країн — членів СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) в загальному товарообігу досягла близько 56% (див. також Світовий соціалістичний ринок ) .
Відповідно до угод, увязнених в процесі координації народногосподарських планів, особливо швидкими темпами нарощується обмін продукцією машинобудування. Розширюється співпраця країн — членів СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) з іншими соціалістичними країнами на багатобічній і двосторонній основах. (Див. також Міжнародне економічне співробітництво . )
Літ.: Матеріали XXV з'їзду КПРС, М., 1977; Багатобічне економічне співробітництво соціалістичних держав. (Сб. документів), 2 видавництва, М., 1972; Зовнішньоекономічні зв'язки соціалістичних країн, М., 1974; Економічна інтеграція і вдосконалення механізму співпраці країн — членів СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги), М., 1975.
