Економічна реформа в СРСР, перехід з середини 60-х рр. після Березневого і Вересневого пленумів ЦК КПРС 1965 до нової системи господарювання, заснованої на вдосконаленні централізованого планерування, ширшому використанні економічних методів управління, розширенні оперативно-господарської самостійності підприємств і господарських організацій, посиленні відповідальності і матеріальної зацікавленості колективів трудящих у підвищенні ефективності виробництва.
Е. р. був викликаний збільшеним рівнем розвитку і масштабами виробництва, ускладненням господарських зв'язків в умовах науково-технічній революції, що вимагало, з одного боку, посилення уваги до розробки перспективних проблем вдосконалення виробництва, а з іншої — високій оперативності в поточній господарській діяльності. Система керівництва економікою, що склалася, стала стримувати підвищення продуктивності праці і ефективності виробництва, що звужувало можливості швидкого зростання матеріального і культурного рівня життя народу і досягнення високих результатів в економічному змаганні з капіталізмом. Для повнішого використання переваг соціалістичного виробництва необхідно було поєднувати вдосконалення централізованого державного планерування економіки з повнішим розвитком економічної самостійності, оперативності і ініціативи колективів підприємств, привести систему управління економікою у відповідність з сучасною матеріальною базою крупного машинного виробництва, створеною за роки соціалістичного будівництва. Е. р. з'явився новим етапом вдосконалення виробничих стосунків соціалізму, головним чином стосунків між суспільством, як єдиним господарським організмом, і підприємствами, як його складовими частинами, шляхом послідовного здійснення принципу демократичного централізму, що вимагає поєднання централізованого планового керівництва господарством з боку держави з розвитком ініціативи широких мас трудящих на місцях.
Е. р. характеризується переходом до повного господарському розрахунку, до широкого використання таких вартісних важелів, як ціна,прибуток,кредит,премія . Зросла роль прибули як оцінного показника діяльності підприємств, новий порядок її розподілу забезпечив краще поєднання суспільних, колективних і особистих інтересів в соціалістичній економіці. Підприємства стали отримувати з прибутку більше коштів для вдосконалення виробництва, матеріального заохочення і поліпшення умов праці і побуту працівників, причому розміри засобів, що залишаються підприємству, поставлені в залежність від ефективності використання закріплених за ним виробничих фондів, збільшення об'єму і поліпшення якості продукції, що випускається, підвищення рентабельності виробництва. Посилилася госпрозрахункова відповідальність підприємств за виконання договірних зобов'язань. Госпрозрахункові принципи поширилися і на діяльність вищестоящих органів управління, в окремих випадках — аж до міністерств.
В області управління Е. р. звільнив державні органи від дріб'язкової опіки підприємств, зосередивши централізоване керівництво на вирішенні найбільш істот. перспективних питань розвитку виробництва, а також питань ширшого вживання економічних методів управління, що дозволяють забезпечувати зростання ефективності виробництва шляхом дії на інтереси економічні колективів виробників. Велике значення в ході проведення господарські реформи мало відновлення і посилення галузевого управління, скорочення управлінських ланок шляхом створення виробництв. і науково-виробничих, всесоюзних (республіканських) промислових об'єднань. Розпорядження збільшеними фондами підприємств підвищило реальне значення економічної діяльності профспілок і інших організацій трудящих на підприємствах. Е. р. сприяв розвитку соціалістичного змагання .
В ході Е. р. посилився роль централізованого планерування. Вдосконалення і скорочення числа централізований затверджуваних планових показників діяльності підприємств дало можливість зосередити зусилля державних планових органів на забезпеченні народно-господарських пропорцій і темпів розвитку економіки, основних напрямів науково-технічного прогресу, раціонального розміщення виробництва. Розширилися планові функції підприємств (об'єднань), міністерств, збільшилися оперативно-господарська самостійність і ініціатива виробничих одиниць. Введення нових показників і нормативів [плата за фонди,фіксовані (рентні) платежі, нормативи утворення заохочувальних фондів] забезпечило органічний зв'язок системи планерування з економічним стимулюванням.
Важлива складова частина Е. р. — реформа оптових цін. Впровадження дієвого госпрозрахунку зажадало повнішого віддзеркалення в цінах суспільно необхідних витрат праці на виробництво продукції, ліквідації збитковості отд.(окремий) галузей народного господарства, посилення стимулюючої дії цін на підвищення якості продукції, зміну її асортименту. Реформа оптових цін (1967) дозволила здійснити перехід до планерування цін з врахуванням фондомісткості виробництва. В ході Е. р. істотно розширилося використання товарно-грошових стосунків і вартісних категорій в народному господарстві. Посилаючись на це, буржуазні економісти намагалися перекрутити вміст реформи, тлумачити її як відмова від корінних засад соціалізму, від марксистсько-ленінських принципів економічного будівництва нового суспільства, еволюцію у бік капіталізму або якусь «лібералізацію» соціалізму, як свідоцтво «конвергенції» двох систем. Життя, проте, показало, що Е. р. є подальшим розвитком конкретних форм організації соціалістичного виробництва, направленим на вдосконалення і послідовне здійснення принципів господарювання, розроблених В. І. Леніним і збагачених практикою господарського будівництва в СРСР і інших соціалістичних країнах.
Здійснення Е. р. стало чинником підвищення ефективності суспільного виробництва, зростання економічного потенціалу країни на етапі розвиненого соціалізму. В той же час вдосконалення економічних стосунків не обмежується заходами, проведеними в рамках Е. р. В ході комуністичного будівництва відбувається подальше вдосконалення управління економікою, механізму і методів господарювання.
Літ.: Пленум ЦК КПРС, 24—26 березня 1965 р. Стенографічний звіт, М., 1965; Про скликання чергового XXIII з'їзду КПРС. Про поліпшення управління промисловістю, вдосконалення планерування і посиленні економічного стимулювання промислового виробництва. Постанови Пленуму ЦК КПРС, прийняті 29 вересня 1965 р., М., 1966; Матеріали XXIII з'їзду КПРС, М., 1966; Матеріали XXIV з'їзду КПРС, М., 1974; Матеріали XXV з'їзду КПРС, М., 1977; Герцовіч Р. Би., Вдосконалення методів господарювання в європейських країнах — членах СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги), М., 1968; Економічна реформа: її здійснення і проблеми, М., 1969; Основи і практика господарської реформи в СРСР, М., 1971; Госпрозрахунок в сучасних умовах управління промисловістю, Л., 1972; Господарський розрахунок в соціалістичній економіці, М., 1976.
