Інтереси економічні, об'єктивні мотиви діяльності людей, що відображають їх місце в системі суспільного виробництва. «Економічні стосунки кожного даного суспільства, — писав Ф. Енгельс, — виявляються перш за все як інтереси» (Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 18, с. 271). Виробничі стосунки виявляються саме через спонукальні мотиви людської діяльності, тобто у формі інтересів, які відносяться до числа об'єктивних умов існування суспільства, І. е. відбиваються в свідомості людей у вигляді поставлених цілей і спонук волі до їх досягнення.
Положення про визначальну роль І. е. серед мотивів людської діяльності було висунуто вперше французькими матеріалістами 18 ст і представниками англійської класичної політичної економії. Але самі інтереси ними розглядалися внєїсторічеськи, як породження незмінної «природи людини». Науковий аналіз І. е. дан марксизмом, який виходить з того, що в основі суспільних явищ лежать виробничі стосунки людей, що відображають інтереси певних класів (див. Ст І. Ленін, Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 1, с. 532). Будучи формою прояву суспільних стосунків, І. е. є найбільш глибокою причиною суспільних рухів і класової боротьби. Політична діяльність кінець кінцем направлена на задоволення корінних І. е. класів, «...Борьба між крупними землевласниками і буржуазією, так само, як і боротьба між буржуазією і пролетаріатом, — писав Ф. Енгельс, — велася перш за все ради економічних інтересів, для здійснення яких політична влада повинна була служити всього лише засобом» (Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 21, с. 309). В. І. Ленін також відзначав вирішальну роль І. е.: «...Основной економічний інтерес пролетаріату може бути задоволений лише за допомогою політичної революції замінюючій диктатуру буржуазії диктатурою пролетаріату» (Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 6, с. 46, прим.(примітка)).
В досоциалістічеських суспільно-економічних формаціях панування приватної власності породжувало непримиренні протиріччя, антагонізм І. е. експлуататорів і експлуатованих. В умовах капіталізму буржуазні виробничі стосунки виявляються у вигляді прагнення до привласнення додаткової вартості, як основного мотиву діяльності класу капіталістів. І. э. класу буржуазії внутрішньо суперечливі. «...Еслі всі члени сучасної буржуазії, — писав До. Маркс, — мають один і той же інтерес, оскільки вони утворюють один клас, що протистоїть іншому класу, то інтереси їх протилежні... Ця протилежність інтересів витікає з економічних умов їх буржуазного життя» (Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництво, т. 4, с. 144). Антагонізм буржуазного суспільства, заснованого на приватній власності, унеможливлює постановки єдиних цілей суспільного розвитку і досягнення погоджених дій з їх здійснення. «Де немає спільності інтересів, там не може бути єдності цілей, не говорячи вже про єдність дій» (Енгельс Ф., там же, т. 8, с. 14).
Соціалізм, усуваючи приватну власність на засоби виробництва, ліквідовує антагонізм І. е. На базі суспільної власності встановлюється єдність І. е. при провідній ролі загальнонародних інтересів трудящих. Поряд з ними при соціалізмі існують І. е. двох дружніх класів — робітників і селян і соціального прошарку — інтелігенції, колективів виробничих підприємств, особисті І. е., а також інші багатообразні види інтересів. Загальнонародні інтереси реалізуються через І. е. колективів виробничих підприємств і окремих трудящих. Це досягається за допомогою механізму економічного стимулювання і принципу матеріальної зацікавленості. Суспільство в особі соціалістичної держави зацікавлює колективи підприємств в досягненні тих результатів, які відповідають і сприяють задоволенню загальнонародних І. е . Необхідність такого способу реалізації загальнонародних інтересів була обгрунтована Леніном. Нове суспільство, писав він, можна побудувати «не на ентузіазмі безпосередньо, а при допомозі ентузіазму, народженого великою революцією, на особистому інтересі, на особистій зацікавленості, на господарському розрахунку...» (Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 44, с. 151).
Економічна політика соціалістичної держави передбачає таке узгодження І. е., яке забезпечує реалізацію найважливішого принципу радянської господарської діяльності — поєднання інтересів суспільства, колективу з інтересами кожного трудящого. При цьому загальнонародні інтереси грають провідну роль.
Виразником загальнонародних І. е. є соціалістична держава. Воно забезпечує реалізацію їх за допомогою планерування, господарського керівництва і економічного стимулювання. Тим самим досягаються і взаємна ув'язка і узгодженість всієї системи І. е. соціалістичного суспільства за принципом: те, що вигідно суспільству, — повинно бути вигідно кожному підприємству і працівникам.
Роль і місце І. е. у житті соціалістичного суспільства грубо спотворюються ревізіоністами. Прибічники «лівого» ревізіонізму принижують роль І. е. у соціалістичному суспільстві, проповідують аскетизм і зрівняльність, заперечують ленінський принцип матеріальної зацікавленості. Правий опортунізм заперечує примат загальнонародних І. е., породжених суспільною соціалістичною власністю, захищає тезу про домінуючу роль колективних і особистих інтересів, про користь їх ринкового зіткнення. Боротьба з антинауковими ідеями «лівого» і правого опортунізму необхідна як умова успішного використання І. е. у соціалістичному і комуністичному будівництві.
Літ.: Маркс До. і Енгельс Ф., Німецька ідеологія, Соч., 2 видавництва, т. 3; Маркс До., Капітал, т. 1, Передмова до першого видання, там же, т. 23; Енгельс Ф., К жилищному питанню, там же, т. 18; його ж, Людвіг Фейєрбах і кінець класичної німецькій філософії, там же, т. 21; Ленін Ст І., Що таке «друзі народу» і як вони воюють проти соціал-демократів?, Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 1; його ж, К характеристике економічного романтизму, там же, т. 2; його ж, О продовольственном податку, там же, т. 43; його ж, До чотирилітньої річниці Жовтневої революції, там же, т. 44; його ж, Про кооперацію, там же, т. 45; Матеріали XXIV з'їзду КПРС, М., 1971; Плеханов Р. Ст, До питання про розвиток моністичного погляду на історію. Ізбр. філософські проїзв.(твір), т. 1, М., 1956; Здравомислов А. Р., Проблема інтересу в соціологічній теорії, Л., 1964; Глезерман Р. Е., Історичний матеріалізм і розвиток соціалістичного суспільства [М., 1967]; Кулієв Т. А., Проблема інтересів в соціалістичному суспільстві, М., 1967; Егиазарян Р., Інтерес, колектив, виробництво, М., 1970.
