Аналізатори (біологічні), складні анатомо-фізіологічні системи, забезпечуюче сприйняття і аналіз всіх подразників, що діють на тварин і людину.
Біологічна роль А. полягає в забезпеченні доцільної реакції організму на зміну умов, що сприяє найбільш досконалому пристосуванню його до навколишнього світу і збереження відносної постійності внутрішнього середовища організму (див. Гомеостаз ) .
Поняття про А. введено у фізіологію російським фізіологом І. П. Павловим в 1909. Метод умовних рефлексів дав можливість об'єктивного вивчення діяльності аналізатора тварин і людини. Учення про А. послужило природничонауковою основою діалектико-матеріалістичного уявлення про відчуття, яке, по вираженню Ст І. Леніна, «...есть дійсно безпосередній зв'язок свідомості із зовнішнім світом, є перетворення енергії зовнішнього роздратування на факт свідомості» (Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 18, с. 46).
Кожен А. складається з периферичного сприймаючого приладу (рецептора ) провідникової частини А., передавальною інформацію, і вищого центру А. — групи нейронів в корі головного мозку. До сприймаючих приладів А. відносяться всі органи чуття (зору, слуху, смаку і ін.) і спеціальні рецепторні утворення в органах, тканинах, суглобах, судинах і м'язах. Для рецепторних приладів, завдяки особливостям їх будови, характерна пристосованість до сприйняття певних видів роздратування і висока чутливість до них. Провідникова частина А. складається з периферичного нерва і нервових клітин («вставних» нейронів ) . Ці клітки розташовані в центральній нервовій системі (за винятком перших двох нейронів зрітельного, нюхового і слухового А., розташованих на периферії, у відповідних органах чуття). Аналіз подразників, що діють на організм, починається на периферії: кожен рецептор реагує на певний вигляд енергії, аналіз продовжується у вставних нейронах; так, на рівні нейронів зрітельного А., розташованих в проміжному мозку, можливе розрізнення місця розташування предмету, його кольору. Але лише у вищих центрах А. — в корі великих півкуль головного мозку — здійснюється тонкий, диференційований аналіз складних, змінних подразників зовнішнього середовища. А. грають важливу роль в регуляції і саморегуляції діяльності органів, фізіологічних систем і цілісного організму. Функція аналізатора мозку тварин і людини знаходиться в тісній взаємодії з його синтетичною функцією і характеризується високою чутливістю, тонким диференціюванням сприйнять і широкою адаптацією до змінних по силі і якості роздратуванням. Аналітико-синтетична діяльність великих півкуль мозку служить основою вищій нервовій діяльності . Див. також Смаковий аналізатор, Зоровий аналізатор, Слуховий аналізатор .
Вивчення діяльності А. має велике теоретичне і практичне значення для фізіології, філософії, психології, медицини, а також для технічного прогресу, в плані якого вивченням А. займається інженерна психологія . Як розташувати прилади на пульті управління, якого кольору, форми, розміру, частоти, сили мають бути сигнали, щоб вони швидше і точніше сприймалися людиною (льотчиком, космонавтом, диспетчером, оператором і ін.), яка гранична здатність сприйняття в різних умовах, як міняється ця здатність при зміні умов або стану людини — ці проблеми тісно пов'язані з вивченням А. Так, облік можливостей різних А. при розробці тих або інших вимірювальних або сигнальних пристроїв дозволив визначити умови найкращого їх спостереження, у тому числі оптимальні розміри і форму шкал, екранів і ін., їх розташування на панелі і так далі
Літ.: Павлов І. П., Полн. собр. соч.(вигадування), 2 видавництво, т. 4, М., 1951, с. 122-44; Чернігівське Ст Н., Інтероцептори, М., 1962; Гамбарян Л. С., Питання фізіології рухового аналізатора, М., 1962.
