Управлінській революції теорія
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Управлінській революції теорія

Управлінської революції теорія, теорія «революції керівників», одна з технократичних теорій сучасної буржуазної соціально-економічної думки, що висуває тезу про нібито усуненні влади капіталістів-власників над корпораціями і банками, що сталося, і переході її в руки фахівців-керівників, технократів і бюрократів. Використовує для обгрунтування цього тези перехід до акціонерної форми підприємств і нову роль управлінських і інженерно-організаційних наук в капіталістичному виробництві. Є складовою частиною «народного капіталізму» теорії . Ряд її положень сформульований в 30-і рр. 20 ст в роботах Р. Мінса і А. Берлі (США) у вигляді теорій корпоративної революції і контролю менеджерів . Сформувалася як концепція в 40-і рр. в роботах амер.(американський) економістів Дж. Бернхема (теорія нової власності і нового панівного класу) і П. Друкера (теорія нового суспільства, теорія функцій управління). В кінці 60–70-х рр. пропагується Дж. Голбрейтом (теорія техноструктури, теорія нової корпорації). Використана в роботах Л. Блюма (Франція), Дж. Стрейчи (Великобританія), К. Реннера (Австрія), югосл.(югославський) ревізіоніста М. Джіласа і ін. для затушовування корінної відмінності між капіталізмом і соціалізмом.

загрузка...

  В 3-м-коді томі «Капітала» К. Маркс показав, що в акціонерних суспільствах відбувається не лише відділення ведучого виробництво «функціонуючого капіталіста» (власника лише частини капіталу) від останніх капіталістів-власників, що позичають своєму капіталу, але і відділення найманих службовців, керівників виробництвом (але що не володіють «... капіталом ні під яким титулом...»), від функціонуючих капіталістів (див. К. Маркс і Ф. Енгельс, Соч., 2 видавництва, т. 25, ч. 1, с. 427). Він відзначив подвійний характер цього «... багаточисельного класу промислових і торгівельних керівників...», які, з одного боку, безпосередньо експлуатували робітників (функція нагляду) і, з іншого боку, працювали самі (функція інженерно-технічського комбінування і кооперації праці) і отримували зарплату за продаж своїй «... особливо виученої робочої сили» (там же, с. 428, див.(дивися) також с. 425–26). Вже в 19 ст це породило використовувані сучасною В. р. т. процеси абсолютного в межах відомих кордонів розпорядження чужим капіталом і чужою власністю, приватного виробництва без контролю приватної власності, скасування капіталу як приватної власності в рамках самого капіталістичного способу виробництва (див. там же, с. 479, 482).

  Досліджені К. Марксом процеси різкого підвищення значення управління і акціонерній власності отримали особливий розвиток в 20 ст Проте прибічники В. р. т., детально викладаючи саме ці явища, розглядають їх як нібито що кардинально міняють саму суть економічної, соціальної і політичної буд капіталістичного суспільства. В. р. т. затушовує той факт, що виникнення в 20 ст багаточисельного і впливового шару вищого управлінського персоналу було оборотною стороною процесу розвитку монополій капіталістичних і поширення на початку 20 ст контролю фінансового капіталу над сотнями тисяч підприємств, банків і контор, що перетворив колишніх їх власників на рядових акціонерів, усунених від управління. Адміністративна влада верхівки керівників усередині цих підприємств і банків стала не перешкодою, а організаційною основою для контролю найбільших власників капіталу над всією економікою причому «еліта керівників» увійшла впливовою складовою частиною в фінансову олігархію, отримуючи небачений високі доходи.

  Становлення масового потоково-конвеєрного виробництва (у США – в 1914–50, в Зап. Європі і Японії – в 1950–70), багато в чому пов'язаного з розвитком і перетворенням на безпосередню продуктивну силу ряду управлінських і інженерно-організаційних наук (операційний аналіз, теорія ухвалення рішень, контроль якості, управління запасами, ергономіка, інженерна фізіологія і т.д.), ще більш укріпило положення керівників, що налагодили систему експлуатації складної робочої сили. В той же час В. р. т. маскує процес класової поляризації серед що чисельно виріс в результаті науково-технічній революції інженерно-управлінського складу. Паралельно з обуржуазнюванням його верхнього і середнього шарів різко посилилася пролетаризація основної маси промислових інженерів, що здійснюють переважно функцію науково-технічного налагодження і підтримки виробничих процесів, управління технікою, вчення і перенавчання робітників на виробництві і т.д. Цей масовий шар найнятих робітників став об'єктом експлуатації з боку капіталу і втягується в пролетарські форми класової боротьби, спростовувавши положення про новий панівний клас, висунуте творцями В. р. т. Знов виявилося першенствуюче положення крупних власників акціонерного капіталу по відношенню навіть до вищих керівників корпорацій. Відносний збіг в 50–60-х рр. головних критеріїв успішного управління, що виражається в стійкому зростанні масштабів виробництва, його ефективності і прибутковості, і успішного накопичення капіталу-власності, оцінюваного по відсотку приросту курсу акцій ослабляло втручання акціонерів в питання управління. У 70-і рр. розширення виробництва відбувалося в умовах падіння курсу акцій, і їх власники, представниками яких стають різні банки, фірми і фонди, через менеджерів цих організацій почали виражати незадоволеність діяльністю керівників, виробляти персональні зміни у вищому управлінському складі і диктувати вирішення багатьох вузлових управлінських проблем. Капіталістична власність (і влада капіталістів-власників) не зникла, як це затверджують прибічники В. р. т. У формі гігантських акціонерних компаній вона пристосовується до нових умов виробництва, ставши колективною і анонімною капіталістичною власністю.

  Літ.: Ірібаджаков Н., Сучасні критики марксизму, М., 1962; Гвішиані Д. М., Соціологія бізнесу, М., 1962; його ж, Організація і управління, 2 видавництва, М., 1972; Меньшиков С. М., Мільйонери і менеджери, М., 1965; Гелбрейт Дж,, Нове індустріальне суспільство, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1969: Курс для вищого управлінського персоналу, сокр.(скорочено) пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1970; Беглов І. І., США: власність і влада. М., 1971; У erie A. A.. Means С. С., The modern corporation and private property, N. Y., 1932; Burnham J., The managerial revolution, N. Y., 1941; Drticker P. F., Concept of the corporation, N. Y., 1946; його ж Technology, management and society, N. Y., 1970; його ж, The new markets, and other essays, N. Y., 1971: Renner K., Die neue Welt und der Sozialismus, Salzburg, 1946.

  Ю. Л. Васильчук.