Блюм (Blume) Леон (9.4.1872, Париж, — 30.3.1950, Жуї-ан-Жоза), французький політичний і державний діяч, лідер французької соціалістичної партії (СФІО). Народився в буржуазній сім'ї. В кінці 80 — початку 90-х рр. займався літературною діяльністю, був театральним і літературним критиком. В кінці 90-х рр. прилучився до соціалістичного руху. У 1902 вступив в ту, що очолювалася Ж. Жоресом Французьку соціалістичну партію. У 1919 вперше був вибраний в палату депутатів. Би. виступив проти приєднання СФІО до Комінтерну і з'явився одним з головних організаторів її розколу в 1920. Став найбільш впливовим лідером по суті нової Соціалістичної партії, що зберегла колишню назву СФІО, політичним директором її ЦО(центральний орган) газети «Попюлер де Парі» («Le Populaire de Paris»). Політичний курс Би. був певною мірою суперечливим. Будучи противником комунізму і Радянського Союзу, Би. у 1934 пішов, проте, на єдність дій з комуністами. У червні 1936 — червні 1937 і в березні — квітні 1938 Би. очолював уряди Народного фронту, які здійснили ряд значних соціальних реформ. Але політика т.з. невтручання в іспанські справи, що сприяла задушенню республіканської Іспанії фашизмом (1939), і відмова Б. від послідовного виконання пунктів погодженої програми Народного фронту сприяли розпаду Народного фронту. Напередодні 2-ої світової війни 1939—45, підтримавши багато напрямів політики «заспокоєння» фашистської Німеччини, Би. виступив, проте, проти Мюнхенської угоди 1938 . Під час війни, після вступу німецьких військ до Парижа (червень 1940), голосував проти надання надзвичайних повноважень капітулянтові Петену . У вересні 1940 Би. був арештований, в 1943—45 інтернований в Германії.
З грудня 1946 по січень 1947 очолював уряд. У післявоєнний період помітно посилився антикомуністичний і антирадянський характер політики Б. Он виступив за розрив співпраці з комуністами, встановленого в роки Опору, з'явився одним з ініціаторів поглиблення розколу французького робочого руху в 1947, був натхненником політики «третьої сили» (т.з. середній лінії між комуністами і правими буржуазними силами, якій нібито повинні дотримуватися соціалісти). У зовнішній політиці Б. дотримувався проамериканської орієнтації і займав антирадянські позиції, в ідеології — очолив кампанію за відкриту відмову від марксистської філософії, якою він протиставляв свою концепцію т.з. «гуманістичного соціалізму».
Літ.: Торез. М., Блюм, як він є, в його кн.: Ізбр. твори, т. 1, пер.(переведення) з франц.(французький), М., 1959; Audry С., Léon Blum ou la politique du juste, P., 1955; Vichniac М., Léon Blum, P., 1937; Golton J., Léon Blum, P., 1968.
