Соціальна психологія, наукова дисципліна, що вивчає закономірності поведінки і діяльності людей, обумовлені фактом їх включення в соціальні групи, а також психологічні характеристики самі цих груп.
Протягом тривалого періоду питання С. п. розроблялися у складі різних філософських учень. Так, витоки багатьох сучасних соціально-психологічних проблем можна виявити вже в концепціях Платона і Арістотеля. Елементи С. п. складалися також усередині конкретних наук — перш за все психології і соціології, а також в антропології, етнографії, кримінології і мовознавстві. До 2-ої половини 19 ст відносяться перші спроби створення самостійних соціально-психологічних концепцій: «психологія народів» (М. Лацарус, X. Штейнталь, Ст Вундт, Німеччина); «психологія мас» (юрист Ш. Сигеле і французький соціолог Р. Лебон); теорія «інстинктів соціальної поведінки» американського психолога В. Мак-Дугалла . Початком самостійного існування С. п. вважається 1908, коли одночасно з'явилися роботи Мак-Дугалла і американського соціолога Е. Роса, в назву яких був включений термін «З. п.».
Подальший розвиток немарксистською С. п. найяскравіше представлено в американській С. п. 20 ст, коли після 1-ої світової війни 1914—18 перед нею було поставлено нове «соціальне замовлення» — розробити засоби для своєрідного «управління» соціально-психологічними явищами у виробництві, армії, пропаганді. Була висунута програма побудови С. п. як експериментальної наукової дисципліни (Ф. Олпорт, США; Ст Меді, Німеччина), що отримала якнайповніше практичне втілення в США.
Розвиваючись в рамках експериментальної традиції і будучи орієнтованою на виконання прикладних завдань, американська С. п. досягла значних успіхів в дослідженні цілого ряду конкретних явищ (структури і динаміки малих груп, міжособових стосунків, засобів і механізмів комунікації і ін.). Запропоновані для дослідження цих проблем методики виявилися ефективними і сприяли здобуттю надійної первинної інформації. Проте, відійшовши від європейські традиції аналізу психології «великих» груп (народів, мас), американська С. п., разом з відомою абсолютизацією методу лабораторного експерименту, зробила надмірний акцент на малій групі . Це привело до того, що еталоном дослідження в С. п. стало дослідження в області індивідуальної психології, принципи і методики якого механічно переносилися в С. п. На сучасному етапі на Заході посилюється критика американською С. п. за недооцінку теоретичних, світоглядних аспектів, ігнорування актуальних соціальних проблем, що розвивається багатьма європейськими (С. Моськовічи, А. Теджфел) і частково американськими авторами.
В творах класиків марксизму-ленінізму були висловлені принципові вихідні посилки марксистською С. п.: матеріалістичне розуміння історії, співвідношення індивідуальної і суспільної свідомості розгляд особи як сукупності суспільних стосунків і ін. Питання про матеріалістичну перебудову С. п. гостро обговорювався в СРСР в 20-х рр. в рамках загальної дискусії про долі психологічної науки. Практичний розвиток соціально-психологічних досліджень на основі марксистської методології почав здійснюватися з кінця 50-х рр. Радянська С. п. грунтується на принципах як марксистської соціології, так і матеріалістичної психології (принцип єдності свідомості і діяльності і ін.). Марксистська традиція в С. п. розвивається також в ін. соціалістичних країнах. Важливе значення має полеміка з концепціями необіхевіорізма, психоаналізу, т.з. «когнітівізма» і інтеракционізма в С. п.
Основні напрями сучасною С. п.: загальні проблеми теорії, методології і історії С. п.; закономірності спілкування і взаємодії людей (зокрема, питання про взаємозв'язок суспільних і міжособових стосунків); характеристики великих соціальних груп (націй, класів і т.п.); проблеми малих груп (умови формування і структура, дія групи на особу, лідерство, ухвалення групових рішень і т.д.); дослідження особи (в т.ч. проблеми соціалізації і соціальних установок ), в області прикладних досліджень особливо актуальні соціально-психологічні проблеми управління, масової комунікації і пропаганди, протиправної поведінки і ін. Соціально-психологічна проблематика виникає в розвитку цілого ряду суміжних наук, наприклад мовознавства, кримінології, демографії, етнографії і т.д.
Головна мета С. п. марксистська думка бачить не в розробці засобів маніпуляції особою (як це має місце, наприклад, в перспективі побудови «поведінкової технології» в Би. Ськиннера, США), а у вдосконаленні системи управління суспільними процесами, З цієї точки зору важливі визначення можливостей С. п. у вирішенні реальних проблем, що стоять перед суспільством, розробка адекватного методичного інструментарію, відмова від лабораторного експерименту як єдиного методу дослідження, використання методичних прийомів, що дозволяють аналізувати закономірності людської поведінки в реальних соціальних групах, в реальних умовах людської діяльності. Поряд з експериментом С. п. використовує опит, спостереження, тести, тобто методи, вживані і в соціології,
Літ.: Проблеми суспільної психології, М., 1965: Кузьмін E. С., Основи соціальної психології, [Л.], 1967; Шибутані Т., Соціальна психологія, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1969; Поригин Б. Д. Основи соціально-психологічній теорії, М., 1971; Петровський А. Ст, На дорогах розвитку соціальної психології до СРСР, «Питань психології», 1971 № 6: Гибш Р. і Форверг М., Введення в марксистську соціальну психологію, пер.(переведення) з йому.(німецький), М., 1972; Андрєєва Р. М., Методологічні проблеми сучасного розвитку американською соціальний психології, «Питання психології» 1974 № 2; Соціальна психологія, М., 1975; The handbook of social psychology, 2 ed., v. 1—2, 4—5, Reading (Mass.), 1968; Mcdavid J., Harari H. social psychology: individuals, groups, sosieties N. Y. 1968; The context of social psychology: а critical assessment, ed. by J. Israel and Н. Tajfel, L. — N. Y., 1972.
