Вундт (Wundt) Вільгельм (16.8.1832, Неккарау, Баден, — 31.8.1920, Гросботен, поблизу Лейпціга), німецький психолог, фізіолог, філософ і мовознавець. Професор фізіології в Гейдельберге (1864—74), професор філософії в Лейпцігу (з 1875). Член багатьох іноземних академій і вчених суспільств. По-перше своїх роботах висунув план розробки фізіологічної психології як особливої науки, що використовує метод лабораторного експерименту для розчленовування свідомості на елементи і з'ясування закономірного зв'язку між ними. Предметом психології Ст вважав безпосередній досвід — доступні самоспостереженню явища або факти свідомості; проте вищі психічні процеси (мова, мислення, воля), по Ст, недоступні експерименту, і він запропонував вивчати їх культурно-історичним методом. Ст стояло на точці зору психофізичного паралелізму, вважаючи, що явища свідомості неотделіми від нервових процесів, але причинно з ними не пов'язані. В області свідомості, по Ст, діє особлива психічна причинність, а поведінка визначається апперцепцією . Інтроспекционістськая психологічна концепція Ст вже на початку 20 ст виявила свою обмеженість і була здолана подальшим розвитком психології.
Головна заслуга Ст — впровадження в психологію експериментального методу, що зіграло вирішальну роль в перетворенні її на самостійну науку. Створена їм в 1879 перша в світі психологічна лабораторія (перетворена пізніше в інститут) стала міжнародним центром, де формувалося ціле покоління тих, що перших психологів-експериментують. У лабораторії вивчалися відчуття, час реакції, асоціації, увага, прості відчуття. У 10-млосній «Психології народів» (1900—20) Ст зробив спробу психологічного тлумачення культурно-історичних явищ (міфу, релігії, мистецтва і т.д.).
У філософії Ст виступив як представник ідеалізму і волюнтаризму (див. Ст І. Ленін, Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 18, с. 58). Світ для нього є доцільний розвиток духу — божественної світової волі. У «Логіці» (т. 1—3, 1880—83) Ст не лише аналізує форми мислення, але намагається викласти методи різних наук, основи математичної логіки і ін. У лінгвістичних дослідженнях Ст визначає основні мовознавчі категорії переважно з індивідуально-психологічної точки зору, хоча і визнає примат соціального початку в мові над індивідуальним. Мова для Ст — одна з форм прояву «колективної волі» або «народного духу». Це розуміння мови як динамічного процесу, виділення мовній діяльності, а не мовної системи як головний об'єкт мовознавства зближують Ст з Х. Штейнталем і його школою, складаючи в той же час головний пункт розбіжності Ст з младограмматікамі.
Соч.: Нариси психології [М., 1912]; Підстави фізіологічної психології, т. 1—2, СП(Збори постанов) Би, 1880—81; Лекції про душу людини і тварин, СП(Збори постанов) Би, 1894; Система філософії, СП(Збори постанов) Би, 1902; Введення в психологію, М., 1912; Природознавство і психологія [СПБ, 1914]; Світова катастрофа і німецька філософія, СП(Збори постанов) Би, 1922.
Літ.: Кеніг Е., Ст Вундт, Його філософія і психологія, СП(Збори постанов) Би, 1902; Ярошевський М. Р., Історія психології, М., 1966, гл.(глав) 10; Фресс П., Піаже Ж. [сост.]. Експериментальна психологія. Сб. ст., ст 1, М., 1966, гл.(глав) 1; Heussner A., Einführung in Wilhelm Wundts Philosophie und Psychologie, Gött., 1920.
