Вуолійоки (Wuolijoki) Хелла (псевдонім — Юхані Тервапяя і Фелікс Тулі) (22.7.1886, Хельме, Естонія, — 20.2.1954, Хельсінкі), фінська письменниця. За національністю естонка. Закінчила університет Хельсінкі (1908). Входила до групи «Кийла» (див. Фінляндія, розділ Література). Член Демократичного союзу народу Фінляндії, депутат сейму в 1946—48. Перша п'єса Ст «Діти будинку» (1912) роман «Жителі Затуманного» (ч. 1—2, 1914—33), п'єси «Койдула» (1932) і земля» (1936, на ест.(естонський) яз.(мова)), що «Горить, — про життя естонського народу. Соціальні драми «Міністр і комуніст» (1932) і «Закон і порядок» (1933, видавництво 1948) — перші соч.(вигадування) Ст на фінській мові. У циклі реалістичних п'єс про мешканців родового маєтку Ніськавуорі — «Жінки Ніськавуорі» (1936, русявий.(російський) пер.(переведення) 1956), «Хліб Ніськавуорі» (1938, русявий.(російський) пер.(переведення) 1957) «Молода хазяйка Ніськавуорі» (1940), «Хета Ніськавуорі» (1953) і ін. показаний крах патріархального побуту і поміщицьких «кам'яних гнізд». Ст — автор п'єс «Хулда Юуракка» (1937), «Юстіна» (1937, русявий.(російський) пер.(переведення) 1959), «Зелене золото» (1938) і ін. У 1943 за антифашистську діяльність Ст був ухвалений смертний вирок, замінений довічним висновком; звільнена в 1944. У в'язниці написала дві частини автобіографічної трилогії: «Школяркою в Тарту» (1945) «Студентські роки в Хельсінкі» (1945); 3-я частина — «Я стала діловою жінкою» (1953). Автобіографічна книга «Я не була поміщеною» (1944) пройнята вірою в перемогу СРСР над фашизмом і в демократичні сили Фінляндії.
