Вургун Самед (псевдонім; сьогодення ім'я і прізвище Самед Юсиф огли Векилов) (12.5.1906, с. Юхари-Салахли, — 27.5.1956, Баку), азербайджанський радянський письменник, громадський діяч. Народний поет, заслуженого на діяча мистецтв Азербайджанської РСР (1943). Академік АН(Академія наук) Азербайджанською РСР (1945). Член КПРС з 1940. Основоположник нової поетичної школи в Азербайджані. Народився в сім'ї селянина. Працював вчителем. З 1929 вчився в 2-м-код МГУ(Московський державний університет імені М. Ст Ломоносова) і в аспірантурі в Баку. Друкувався з 1924. Тема збірок віршів «Клятва поета» (1930), «Ліхтар» (1932) — революція і будівництво нового життя. Виступав як непримиренний противник «чистого мистецтва» і формалізму в літературі. З перших років творчості сила дії поетичного слова Ст визначається гармонійним злиттям ідей з новаторською формою вірша і глибиною виражених в нім відчуттів. «Комсомольська поема» (1-я ч., 1933, не закінчена), «26» (1935), «Басті» (1937) і ін. Художня форма, стилістичні засоби в цих творах говорять про їх народну основу. Героїко-романтічна драма у віршах «Вагиф» (1937; Державна премія СРСР, 1941) присвячена поетові 18 в.; історична драма у віршах «Ханлар» (1939) — революціонерові-більшовикові; любовно-героїчна драма у віршах «Фархад і Ширін» (1941, Державна премія СРСР, 1942) написана на сюжет поеми Нізамі «Хосров і Ширін»; драма у віршах «Чоловік» (1945) викриває ідеологію насильства, затверджуючи творчість соціалістичного гуманізму. У роки Великої Вітчизняної війни Ст писав про патріотизм, дружбу народів, віру в перемогу: «Слово матері» (1941), «Партизани України» (1942), «Мені так розповідали» (1943). Ст створило образи героїв сучасності: поеми «Мугань» (1949), «Айгюн» (1951). Поеми «Негр говорить» (1948), «Читаючи Леніна» (1950), «Прапороносець століття» (1954) і цикл віршів «Спалені книги» (1947) оспівують Комуністичну партію, Ст І. Леніна. Лаконічний і стриманий стиль Ст зробив вплив на формування сучасного стилю і мови азербайджанської поезії, сприяв очищенню її від архаїзмів.
Ст автор статей про Низами, А. С. Пушкіні, Ст Ст Маяковськом, М. Горьком і ін. Переклав азербайджанською мовою «Євгенія Онегина» Пушкіна, частина поеми Ш. Руставелі «Витязь в барсовій шкурі», поеми «Лейлі і Меджнун» Низами, «Дівчина і смерть» М. Горького, «Зіпсована» («Катерина») Т. Шевченка, рубаї Хагані, вірші І. Чавчавадзе, Джамбула і ін. Вигадування Ст переведені на багато мов. Депутат Верховної Ради СРСР 1—4-го скликань. Нагороджений 2 орденами Леніна, 2 іншими орденами, а також медалями.
Соч.: Есерлері, ч. 1—4, Баки, 1960—63; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Ізбр. соч.(вигадування), т. 1—2, М., 1958.
Літ.: Аріф М. С. Вургунун драматуркjacи, Баки, 1964; Оручелі Ћ., Семед Вургун, Баки, 1956; Ефендієв І., Народний поет Самед Вургун, Би., 1956; Бабаїв Р., Поет і час, Самед Вургун і його місце в радянській літературі. Б., 1966; Ваhaбзаде Б., Семед Вургун, Баки, 1968. Семед Вургун. 1906—1956. Бібліографіja, Баки, 1965.
