Необіхевіорізм, сукупне позначення ряду напрямів американській психології. Виникнення Н. відноситься до 1930-м-коду рр. (роботи К. Халла і Е. Толмена), коли стала очевидною неспроможність традиційного біхевіорізма — неможливість опису поведінки лише за допомогою спостережуваних стимул-реакцій і реакцій на них без аналізу яких-небудь центральних, регулюючих механізмів. У біхевіорістськую схему «стимул-реакція — реакція» Н. ввів ланку, що опосередковує, — так звані «проміжні змінні», що розуміються як сукупність різних пізнавальних і спонукальних чинників. У останньому Н. розділяє загальні принципи класичного біхевіорізма: тенденцію до біологізації людської психіки, орієнтацію на позитивізм і т.п.
Літ.: Основні напрями досліджень психології мислення в капіталістичних країнах, М. 1966; Ярошевський М. Р., Психологія в ХХ столітті, М., 1974; Hull С. L., Principles of behavior. An introduction to behavior theory, N. Y. — L., 1943.
