Соціалізація (від латів.(латинський) socialis — суспільний), процес засвоєння людським індивідом певної системи знань, норм і цінностей, що дозволяють йому функціонувати як повноправний член суспільства. С. включає як соціально-контрольовані процеси цілеспрямованої дії на особу (виховання ) , так і стихійні, спонтанні процеси, що впливають на її формування.
В теорії С. на одному полюсі коштують автори, що розглядають людину як біологічна істота, яка лише пристосовує природжені форми поведінки, інстинкти і т.п. до умов існування в суспільстві (фрейдизм), на іншому — учені, які бачать в особі пасивний продукт соціальних впливів.
Марксистська концепція виходить з того, що С. повинна вивчатися як у філогенезі (формування родових властивостей людства), так і в онтогенетичному (формування конкретного типа особи) плані. С. — це не просто сума зовнішніх впливів, регулюючих прояв іманентних індивідові біопсихологічних імпульсів і потягів, а процес формування цілісної особи. Індивідуальність — не передумова С., а її результат. Вміст, стадії і конкретні механізми С. мають історичний характер, істотно варіюють від одного суспільства до іншого і визначаються соціально-економічною структурою цих суспільств. При цьому процес С. не зводиться до безпосередньої взаємодії індивідів, але включає всю сукупність суспільних стосунків, аж до найглибших і опосередкованих. С. немає механічне накладення на індивіда готової соціальної «форми». Індивід, промовець як «об'єкт» С., є в той же час суб'єктом суспільної активності, ініціатором і творцем нових суспільних форм. Тому С. тим успішніше, чим активніше участь індивіда в суспільній діяльності творчого перетворення, в ході якої долаються і застарілі норми, вдачі і звички.
Різні аспекти С. вивчаються психологією (механізми діяльності і освоєння нового досвіду, у тому числі на різних стадіях життєвого циклу), соціальною психологією (соціалізуючі функції безпосереднього оточення і міжособових стосунків), соціологією (співвідношення процесів і інститутів С. в макросистемі), історією і етнографією (порівняльно-історичне вивчення С. в різних суспільствах і культурах) і педагогікою (виховання).
Літ.: Виготський Л. С., Розвиток вищих психічних функцій, М., I960; Кон І. С., Соціологія особи, М., 1967; Буєва Л. П., Соціальне середовище і свідомість особи, М., 1968; Леонтьев А. Н., Проблеми розвитку психіки, 3 видавництва, М., 1972; Handbook of socialization theory and research, ed. D. A. Goslin Chi., 1969.
