Соціалізація землі, перехід землі з приватної власності в загальнонародне надбання. Вперше вимога С. з. було висунуто партією есерів в 1906 в аграрній програмі. С. з. розглядалася ними як передача всієї землі в розпорядження органів самоврядності без викупу і зрівняльний розподіл її по трудовій або споживній нормі між селянами, які вели господарство власною працею. Есерівська аграрна програма, виходячи з ідеї зрівняльного землекористування, виражала прагнення селян до розділу поміщицьких земель і об'єктивно відповідала їх настроям під час буржуазно-демократичної Революції 1905—07. Тому вона користувалася підтримкою селянства. Проте ця програма не виходила за рамки буржуазної революції, т.к. не пов'язувала рішення аграрного питання із знищенням приватної власності як основи капіталізму. В. І. Ленін і більшовики критикували есерівську програму С. з. за те, що вона змішувала поняття соціалізації і буржуазною націоналізації, соціалістичні і демократичні завдання революції, бо знищення приватної власності на землю при збереженні її на інші засоби виробництва в умовах товарного виробництва (навіть на загальній землі) вело б до розвитку капіталістичних стосунків в сільському господарстві, до поглиблення класової диференціації селянства. Аналізуючи революційні виступи селянства, Ленін показав, що «дрібні власники-землероби в масі висловилися за націоналізацію...» (Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 16, с. 406). Програма есерів в умовах збереження капіталізму не могла бути мірою соціалістичної аграрної революції, а була утопічним програмним гаслом. На ділі вона з'явилася грубим обманом селянства. Після Лютневої революції 1917 есери відмовилися від своєї програми С. з., відстоювали поміщицьку власність на землю, встали на дорогу того, що погоджується з контрреволюційною буржуазією.
Враховуючи велику популярність гасла зрівняльного землекористування серед селянства, більшовики в жовтні 1917 включили термін «З. з.» в Декрет про землю, основні положення якого отримали розвиток і конкретизацію у ряді подальших законодавчих актів Радянської держави, в частковості в «Основному законі про соціалізацію землі» від 27 січня (9 лютого) 1918. С. з., проведена в Росії, фактично означала «націоналізацію землі» (див. там же, т. 37, с. 326) і доведення до кінця завдання буржуазно-демократичної революції. Земля перейшла у власність Сов. держави і стала загальнонародним надбанням. У цих умовах С. з. по суті була мірою соціалістичної революції, а здійснення її створило передумови для подальшого соціалістичного перетворення сільського господарства .
Літ.: Ленін Ст І., Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво (див. Довідковий том, ч. 1, с. 628): Луцький Е., Закон об соціалізації землі, «Питання історії», 1948 № 10; Гусев До. Ст, Шарапов Р. Ст, До питання про відношення більшовиків до програми соціалізації землі, в збірці: З історії робочого класу і селянства СРСР, М., 1959.
