Соціалістична дустуровськая партія
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Соціалістична дустуровськая партія

Соціалістична дустуровськая партія (Соціалістична дестуровськая партія, СДП; Хизб ад-Дустурі аль-Іштіраки), політична партія в Тунісі. Створена в 1934 після розколу буржуазно-націоналістичної партії «Дустур» («Конституція»); до жовтня 1964 називалася «Неодустур» («Новий Дустур»). СДП активно боролася проти французького панування в Тунісі: очолювала масові виступи 1934, 1936, 1938. Неодноразово піддавалася репресіям колоніальних властей. У роки 2-ої світової війни 1939—45 серед керівництва СДП не було єдності: частина розраховувала добитися незалежності Тунісу підтримки держав «осі», інші були налагоджені антіфашистськи. Після звільнення Тунісу від італо-німецьких окупантів (1943) партія поступово відновила свої позиції керівника національно-визвольного руху. За її ініціативою в 1946 прийнята Декларація незалежності Тунісу. У 1952—54 керувала озброєною виступами і партизанською боротьбою туніських патріотів. Після проголошення незалежності Тунісу (20 березня 1956) — правляча партія. У 1961 висунула ідею будівництва «дустуровського соціалізму», що передубачала розвиток державного сектора в економіці, кооперацію в сільському господарстві, обмеження приватного іноземного і національного капіталу. У 1969 в результаті загострення боротьби з питання про дороги подальшого розвитку країни керівництво СДП здійснило заходи, що привели до відновлення в Тунісі позицій приватного іноземного і національного капіталу. Ця лінія підтверджена 8-м-коду (1971) і 9-м-коду (1974) з'їздами СДП. Ядро партії і її кадри складають інтелігенція, вихідці з дрібної і срелней буржуазії. Партія користується впливом серед заможного селянства і частини робочого класу. Голова СДП — Хабіб Бургиба, генеральний секретар — Хеді Нуїра. Друкарські органи — газета «Аль-Амаль» і «Аксьон» («l'' Action»).

загрузка...

  Літ.: Іванов Н. А., Криза французького протекторату в Тунісі, М., 1971; Bourguiba Н., Appui total aux réformés de structures, Tunis, 1968; Nouira H., Contrat de progrés. Rapport présenté au IX Congres du P. S. D., Tunis, 1974.

  О. Ст Богушевіч.