Санскритська література, індійська літературна спільність на класичному санскриті . Впродовж 1-го тисячоліття С. л. була такою, що веде в Індії. Незрідка С. л. розумілася розширювально, з включенням в неї пам'ятників на санскриті вед і епічного, а також на пракрітах . Її значення падає із становленням національних літератур і нових міжнаціональних літературних общностей.
Будучи сукупним літературним досвідом народів Індії, С. л. ввібрала їх фольклорні і літературні традиції. Найбільш ранні її представники — поет і драматург Ашвагхоша (2 ст) і драматург Бхаса (близько 4 ст). Середина і кінець 1-го тисячоліття дали немало пам'ятників, що мають світове значення: драми Калідаси, Бхавабхуті, Шудраки, Вішакхадатти, лірику Амару, Бхартріхарі, прозу Васубандху, Бани, Дандіна, що знайшли літературну форму фольклорні пам'ятники «Бріхаткатха», «Панчатантра», «Веталапан-чавіншаті», «Шукасаптаті» і ін., сатиричні фарси і т.п. С. л. не лише відобразила всю суперечність соціального і культурного розвитку народів Індії в давнину і ранньому середньовіччі, але поряд з аристократичними тенденціями розвинула демократичні тенденції, пов'язані з прогресивним перебігом суспільної думки. В рамках С. л. отримала розвиток теорія літератури і естета (Бхамаха, Анандавардхана, Абхинавагупта і ін.).
В світовому історико-літературному процесі С. л. належить важливе місце. Народні книги «Панчатантра», «25 розповідей Ветали», «32 розповіді царського трону», «70 розповідей папуги» було сприйнято і перероблено в літературах різних народів, у тому числі і європейських (Же. Лафонтен, І. В. Гете і ін.). В середині 17 ст на нідерландській мові кальвінізмом місіонером А. Рогером були опубліковані переведення віршів Бхартріхарі і його коротка біографія. Значна увага С. л. приділяли І. Гердер і Г. Форстер, І. Ст Гете, пам'ятники, що високо оцінили її, вперше ставали доступними європейському читачеві. Великий вклад в популяризацію і наукову інтерпретацію С. л. внесений Ф. Шлегелем, А. Шлегелем, Ф. Рюккертом (Німеччина) і іншими представниками романтичної школи. Чимале значення для формування поглядів на С. л. надали переконання Р. Ст Гегеля, Ф. Ст Шеллінга, А. Шопенгауера . Розширення знань про історію Індії дало можливість вже А. Веберу (Німеччина) підійти більш історичний до розуміння С. л., що отримало розвиток в працях А. Макдонелла, Р. Фрейзера, А. Б. Кизса (Великобританія), М. Вінтерніца, І. Хертеля (Німеччина), Г. Глазенаппа (ФРН) і ін. Боротьба за національну незалежність і формування національної самосвідомості народів Індії стимулювали роботу індійських учених в області дослідження С. л. (Р. Р. Бхандаркар, С. Н. Дасгупта, С. До. Де, Д. Д. Косамбі, В. Рагхаван і ін.). Великий вклад у вивчення С. л. внесений російською дореволюційною і радянською індологією .
Літ.: Серебряков І. Д., Нариси староіндійської літератури, М., 1971: Windisch Е., Geschichte der Sanskrit — Philologie und Indischen Alterthumskunde, Bd 1—3, Lpz., 1917—21; Warder A. K., Indian Kavya literature, v. 1, Deli, 1972.
