Санскрит, одна з основних староіндійських мов індоєвропейської мовної сім'ї, що отримав літературну обробку. Поширений в Північній Індії з 1 ст до н.е.(наша ера) Відрізняється строго нормалізованою граматикою, уніфікованою системою правив. С. протистоїть пракрітам як мова, доведена до формальної досконалості (самськрта, буквально — оброблений), ведійському мові, архаїчному і мало уніфікованому, а також іншим староіндійським діалектам, що дали почало пракрітам. На С. написані твори художньої, релігійної, філософської, юридичної і наукової літератури, що зробили вплив на культуру Південно-східної і Центральної Азії і Західної Європи (див. Санскритська література ). С. вплинув на розвиток мов Індії (головним чином в лексиці) і на деяких інші мови, що виявилися у сфері санскритської або буддійської культури (мова каві, мова Тибету ). У Індії С. використовується як мова гуманітарних наук і культу, у вузькому крузі — як розмовна мова.
Розрізняють епічний С. (мова «Махабхарати» і «Рамаяни», архаїчний і менш нормалізований), класичний С. (уніфікована мова обширної літератури, описана староіндійськими граматиками і що займає центральне місце серед інших видів С.), ведійський С. (мова пізніх ведійських текстів, що підпала під вплив сучасного йому С.), буддійський гібридний С. і джайнський С. (среднєїндійськие мови буддійських, відповідно джайнських текстів). С. використовує різних типів писемності, висхідних до брахмі : кхароштхи, кушанськоє лист, гупта, нагарі, деванагарі і ін. Фонетика і фонологія характеризуються трьома чистими голосними («а», «е», «о»), двома фонемами, що мають явні і приголосні аллофони (i/y, u/v), і двома плавними (r, l), які могли виступати в складовій функції. Сильно впорядкована система приголосних (5 блоків — губні, переднеязичниє, церебральні, задньоязикові і палатальні фонеми; кожен з блоків утворюється зіставленням звонких/глухих і прідихательних/непрідихательних). З просодичних ознак характерні відмінності по місцю наголосу, висоті тону ударного складу і довготі — стислості. Багаточисельні правила сандхи визначають поведінку фонем на стиках морфем і слів. Морфонологичеськая особливість — наявність 3 видів кореня залежно від кількості голосного. Для морфології характерна восьмивідмінкова система імені, 3 роди і 3 числа. Дієслово має розвинену систему часів і нахилів. Синтаксис залежить від характеру текстів: у одних — багатство флективних форм, в інших переважають складні слова, аналітичні форми часу і застави. Лексика багата і стилістично багатообразна. Вивчення С. в Європі почалося з кінця 18 ст Знайомство з С. зіграло на початку 19 ст вирішальну роль в створенні порівняльно-історичного мовознавства.
Літ.: Іванов Ст Ст, Сокир Ст Н., Санскрит, М., 1960; Wackernagel J., Debrunner A., Altindische Grammatik, Bd 1—3, Gött., 1930—1957; Renou L., Grammaire sanscrite, t. 1—2, P., 1930: Whitney W. D., A Sanscrit Grammar, 2 ed., Camb. (Mass.), 1960; Edgerton F., Buddhist hybrid Sanskrit grammar and dictionary, t. 1—2, New-haven, 1953: Böhtlingk О., Sanskrit Worterbuch, t. 1—7, СП(Збори постанов)Б, 1855—1875; Mayrhofer М., Kurzgefasstes etymologisches Worterbuch des Altindischen, Bd 1, Hdlb., 1956.
