Утворення , процес і результат засвоєння систематизованих знань, умінь і навиків. В процесі О. відбувається передача від покоління до покоління знання всіх тих духовних багатств, які виробило людство, засвоєння результатів суспільно-історичного пізнання, відбитого в науках про природу, суспільство, в техніці і мистецтві, а також опанування трудових навиків і умінь. О. — необхідна умова підготовки до життя і праці, основне засіб залучення людини до культури і оволодіння нею; фундамент розвитку культури. Основна дорога здобуття О. — вчення в різних учбових закладах. Істотну роль в засвоєнні знань, розумовому розвитку людини грають також самоосвіта, культурно-просвітницька робота, участь в суспільно-трудовій діяльності.
Вміст О., його рівень визначаються вимогами суспільного виробництва, обумовлюються суспільними стосунками, станом науки, техніка, культури, а також рівнем розвитку шкільної справи і педагогічної науки. У класовому суспільстві О. носить класово-історичний характер, що виявляється в побудові систем народної освіти, у вмісті О. і методах вчення. Станово-класовому характеру буржуазної шкільної системи з властивими їй обмеженням рівня освіти для дітей трудящих, а в деяких країнах і расовою дискримінацією, великою питомою вагою приватних і церковних шкіл радянська система народної освіти протиставляє такі принципи, як рівність всіх громадян СРСР в здобутті О., обов'язковість О. для всіх дітей і підлітків; державний і суспільний характер учбово-виховних установ; свобода вибору мови вчення; безкоштовність всіх видів О., вміст частини що вчаться на повному державному забезпеченні, система стипендій для учнів і др.; єдність системи народної освіти і спадкоємність всіх типів учбових закладів; єдність вчення і комуністичного виховання; співпраця школи, сім'ї і громадськості у вихованні дітей і молоді; зв'язок вчення і виховання з життям, з практикою комуністичного будівництва; науковий характер О., його постійне вдосконалення на основі новітніх досягнень науки, техніки, культури; гуманістичний і високоморальний характер О. і виховання; спільне вчення осіб обох статей; світський характер освіти, що виключає вплив релігії.
Розрізняють загальне і спеціальне О. О. Общєє дає знання, уміння і навики, необхідні кожній людині незалежно від його майбутньої спеціальності, професії, спеціальне — необхідні працівникові певної професії і кваліфікації. У соціалістичних країнах загальне О. має своїм завданням озброєння знань основ наук, що вчаться сукупністю, а також відповідних умінь і навиків, які необхідні для всестороннього розвитку особи, виховання активних і свідомих будівельників соціалізму і комунізму, формування у них світогляду і комуністичної моральності. У нерозривному зв'язку із загальним О. в СРСР і ін. соціалістичними країнах знаходиться політехнічне утворення . Велике соціальне і народно-господарське значення має перехід в СРСР в умовах розвиненого соціалістичного суспільства до загальної середньої освіти (база всестороннього розвитку особи кожного члена суспільства, забезпечення повної рівності всіх громадян в здобутті О., необхідна передумова для опанування будь-якої професії на рівні сучасних досягнень науки, техніки, культури).
Загальне О. є необхідною основою спеціального О. О. Специальноє включає ряд галузей: гірське, радіотехнічне будівельне, математичне, енергетичне, з.-х.(сільськогосподарський), медичне, історичне, педагогічне і т.п. Підготовка фахівців передбачає вивчення спеціальних знань в тісному зв'язку з розкриттям загальних наукових принципів сучасного виробництва. По своєму рівню спеціальне О. ділиться на вище утворення, середнє спеціальне утворення, професійно-технічне утворення, до якого примикає короткострокова підготовка робітників безпосередньо на виробництві.
Принципи побудови, основні завдання і дороги вдосконалення всіх ланок системи радянської народної освіти визначені в Основах законодавства Союзу РСР і союзних республік про народну освіту (1973). Радянська школа (у широкому сенсі слова) покликана забезпечувати народне господарство кадрами, здатними органічно сполучати досягнення науково-технічної революції з досягненнями соціалізму, з вирішенням завдань комуністичного будівництва. Загальне середнє утворення підростаючого покоління, що відповідає сучасним вимогам суспільного і науково-технічного прогресу, озброєння учнів глибокими і міцними знаннями основ наук виховання у них прагнення до безперервного вдосконалення знань і уміння самостійно поповнювати їх і застосовувати на практиці — завдання середньої загальноосвітньої школи, професійно-технічних учбових закладів і середніх спеціальних учбових закладів . Науково-технічна революція обумовлює посилення темпів оновлення знарядь виробництва, його технології, скорочення термінів впровадження в практику нових наукових відкриттів; це вимагає від працівників великого обсягу сучасних загальнонаукових і спеціальних знань. Професійно-технічні, середні спеціальні і вищі учбові заклади вирішують завдання підготовки кадрів, що уміють швидко орієнтуватися в умовах виробничої діяльності, що змінюються, поєднувати широкі загальнотехнічні і культурні знання з відмінним володінням конкретною спеціальністю, творчим відношенням до праці.
В СРСР і ін. соціалістичних країнах право на О. є одним з найважливіших проявів соціалістичної демократії, законодавчо закріплених конституціями, воно фактично забезпечується широким розвитком мережі шкіл різних типів, вищих і середніх спеціальних учбових закладів. Розвиток О. в СРСР створює передумови для ліквідації відмінності між розумовою і фізичною працею.
В класово-антагоністичному суспільстві правлячі класи використовують освітню систему як засіб зміцнення свого панування, підпорядковувавши цій меті вміст О. Протіворечие між потребами капіталістичного виробництва в кваліфікованих виучених кадрах і прагненням панівних класів по політичних мотивах обмежити освітній рівень трудящих особливо загострюється в періоди криз і реакції і виступає з найбільшою силою в епоху імперіалізму. У сучасних капіталістичних країнах істотно розрізнений рівень О. в масових і привілейованих середніх школах.
класово-історичний характер О. виявляється не лише в принципах побудови систем народного О., але і в ідейній спрямованості програм, підручників, всієї практики викладання. Соціалістична школа озброює учнів достовірно науковими знаннями, т.к. содержаніє О. будується на методології марксизму-ленінізму, що підводить законів розвитку природи, суспільного життя і людської свідомості, що вчаться до діалектико-матеріалістичного розуміння.
Сучасний технічний прогрес, зростання культурних потреб членів радянського суспільства викликають необхідність удосконалювати вміст О. Научно-технічеський прогрес з його постійно зростаючою науковою інформацією обумовлює необхідність безперервного О., регулярного поповнення трудящими загальноосвітніх, загальнотехнічних і спеціальних знань. Тому в системах народного О. СССР і ін. соціалістичних країн отримали широкий розвиток різні форми підвищення кваліфікації і самоосвіта трудящих.
В тісному зв'язку з вмістом О. знаходиться вчення, в якому реалізуються цілі О. Целі і характер О. роблять великий вплив на методи вчення. Широке вживання сучасних технічних засобів, методів самостійної пізнавальної діяльності обумовлює підвищення ефективності вчення. Одне з важливих завдань школи — прівітіє що вчиться інтересу до самоосвіти формування навиків самостійної роботи. Велику допомогу самоосвітою, що займається, надають державні і суспільні організації (видання масових науково-популярних журналів і книг, організація спеціальних загальноосвітніх радіо- і телепередач, випуск науково-технічних фільмів, розвиток мережі партійно-політічеського освіти і т.п.).
О. тісно пов'язане з вихованням, формуванням якостей особи. Ета об'єктивно існуюча взаємозалежність виявляється в тому, що О. є необхідним і могутнім чинником виховання. Радянська школа, вирішуючи загальноосвітні завдання, озброюючи законів розвитку природи, суспільства і мислення, що вчаться знанням, трудовими навиками і уміннями, формує на цій основі комуністичні погляди і переконання учнів, їх світогляд і етично-вольові якості. В той же час правильно поставлене виховання особи сприяє успішному опануванню знань. Єдність О., вчення і виховання досягається шляхом здійснення принципу виховуючого вчення, проведення виховної роботи в системі внеучебних освітніх занять, в процесі діяльності піонерських і комсомольських організацій. З'єднання вчення з суспільно корисною працею, використання впливу соціалістичного суспільного середовища дозволяють успішно вирішувати освітні і виховні завдання, поставлені перед радянською школою Комуністичною партією.
