порівняльно-історичне літературознавство, розділ історії літератури, що вивчає міжнародні літературні зв'язки і стосунки, схожість і відмінності між літературно-художніми явищами в різних країнах. Схожість літературних фактів може бути засноване, з одного боку, на схожості в суспільному і культурному розвитку народів, з іншого боку — на культурних і літературних контактах між ними; відповідно розрізняються: типологічні аналогії літературного процесу і «літературні зв'язки і впливи». Зазвичай ті та інші взаємодіють, що, проте, не виправдовує їх змішення.
Передумовою З.-и. л. є єдність соціально-історичного розвитку людства. В результаті схожих суспільних стосунків у різних народів в розвитку різних літератур в одну історичну епоху можуть спостерігатися історіко-тіпологічні аналогії. Предметом порівняльно-історичного вивчення з цієї точки зору можуть бути окремі літературні твори, літературні жанри і стилі, особливості творчості окремих письменників, літературні напрями. Так, в середні віки у різних народів Сходу і Заходу межі такої схожості виявляє народний героїчний епос; в період розквіту феодалізму — рицарська лірика провансальських трубадурів, німецьких міннезінгерів, рання класична араб.(арабський) любовна поезія, віршований рицарський роман на Заході і «романний епос» в східних літературах.
В літературі буржуазного суспільства можна констатувати у різних європейських народів схожу регулярну послідовність напрямів міжнародного характеру: Ренесанс (див. Відродження ), бароко, класицизм, романтизм, критичний реалізм і натуралізм, символізм, модернізм поряд з новими формами реалізму.
Схожі дороги розвитку літератури у різних народів не унеможливлюють міжнародних контактів і взаємовпливу і зазвичай перехрещуються з ними. Проте для того, щоб вплив став можливим, повинні існувати внутрішня потреба в такому культурному «імпорті», аналогічні тенденції розвитку в даному суспільстві і в даній літературі. А. Н. Веселовський говорив про «зустрічні течії» в запозичуючій літературі. Тому всякий літературний вплив буває пов'язано з частковою трансформацією запозиченого зразка, тобто з його творчою переробкою відповідно до національного розвитку і національних літературних традицій, а також з ідейно-художньою своєрідністю творчої індивідуальності письменника; ці відмінності для З.-и. л. не менш важливі, чим схожість.
Міжнародні літературні впливи не обмежуються сферою сучасної літератури. Літературна спадщина великих художників минулого продовжує впливати на сучасність співзвучними елементами або аспектами (вплив античності в епоху Відродження і в епоху класицизму 17—18 вв.(століття)). Звідси проблема долі письменника «в століттях», в різні історичні епохи, у різних народів: наприклад, У. Шекспір або І. В. Гете у Франції, у Великобританії, в Росії; Л. Н. Толстой, Ф. М. Достоєвський, А. П. Чехів М. Горький в світовій літературі. З цією проблемою тісно пов'язана історія інтерпретації письменника в критиці, що відображає розвиток суспільної і літературної думки в даній країні, а також історія переведень.
Міжнародні літературні зв'язки і взаємодії представляють категорію історичну і в різних історичних умовах мають різну інтенсивність, приймають різні форми. З 19 ст вони стають особливо активними і широкими; у 1827—30-х рр. Гете виступає з гаслом «загальної світової літератури», яка повинна включити в свій склад найкоштовніше, що було створене всіма народами на всіх рівнях історичного розвитку. Жовтнева революція 1917 зумовила виникнення багатонаціональної сов.(радянський) літератури, об'єднаної основним художнім методом соціалістичного реалізму . До середини 20 ст в круг порівняльно-історичного вивчення усе більш залучаються літератури народів, раніше мало відомих унаслідок віддаленості від європейського світу або що відстали в суспільному розвитку (проблема літературних «взаємин» Сходу і Заходу). Після 1-ої світової війни 1914—18 на Заході зростає інтерес до проблем міжнародних літературних відносин, вивчення яких відособляється в спеціальну область історії літератури під назвою «порівняльне літературознавство». Початок був покладений у Франції працями Ф. Бальдансперже, П. ван Тігема (журнал «Revue de littérature comparée», з 1921, і серія монографій при нім). Після 2-ої світової війни 1939—45 крупних наукових центрів по З.-и. л. з'явилися в США (Ст Фрідеріх, Р. Уеллек і др.; журнал «Comparative Literature», з 1949, «Comparative Literature Studies», з 1963, і ін.), декілька пізніше — у ФРН(Федеральна Республіка Німеччини) (К. Вайс і др.; журнал «Arcadia», з 1966), в Канаді. З 1955 існує Міжнародна асоціація порівняльного літературознавства (AILC) з центром в Парижі (друкарський орган —«Neohelicon», Будапешт), що скликає міжнародні конгреси (праці «International comparative literature association. Proceedings of the Congress», v. 1—6,1955—70). У Росії З.-и. л. отримало широкий розвиток раніше, ніж в ін. європейських країнах. Кафедри «загальної літератури» існували вже з 80-х рр. 19 ст майже у всіх російських університетах. У Петербурзькому університеті кафедру займав з 1870 А. В. Веселовський — родоначальник З.-и. л. у російській науці («Історична поетика», 1870—1906, окреме видання 1940). У радянській науці інтерес до З.-и. л. відроджується в середині 1950-х гг.; у 1960 прошла дискусія про взаємозв'язок і взаємодію національних літератур. Роботи по З.-и. л. ведуться також в ін. соціалістичних країнах: Угорщині (І. Шетер, Т. Кланіцаї, Р. Вайда), Чехословакії, ГДР(Німецька Демократична Республіка) і ін.
Літ.: Жірмунський Ст М., Порівняльне літературознавство і проблема літературних впливів, «Ізв. АН(Академія наук) СРСР. Отд. суспільств, наук», 1936 №3; його ж, Літературні стосунки Сходу і Заходу..., у кн.: Праці ювілейної науч.(науковий) сесії Ленінгр. університету. Секція філологич. наук, Л., 1946; його ж, Середньовічні літератури як предмет порівняльного літературознавства, «Ізв. АН(Академія наук) СРСР. ОЛЯ» 1971,№ 3; Гудзій Н. До., Порівняльне вивчення літератур в російській дореволюційній і радянській науці, там же, 1960, т. 19, ст 1—2; Взаємозв'язки і взаємодії національних літератур. Матеріали дискусії, М., 1961; Неупокоєва І. Р., Проблеми взаємодії сучасних літератур, М., 1963; Ломідзе Р., Методологічні питання вивчення взаємозв'язків і взаємозбагачення радянської літератури, М., 1963; Конрад Н. І., Захід і Схід. Статті, 2 видавництва, М., 1972; Взаємозв'язки і взаємодії літератур світу. Бібліографія (1961—1965), ч. 1—2, М., 1968; то ж (1966—1970), ч. 1—2, М., 1973; Baldensperger F., Goethe en France, 2 ed., P., 1920; Van Tieghem P., La littérature comparée, 3 ed., P., 1946: Friederich W. P., Outline of comparative literature, Chapel Hill, 1954; Curtius Е. R., La littérature européenne et le Moyen Age latin, P.,1956; Baldensperger F., Friederich W. P., Bibliography of comparative literature, N. Y., 1960; Weliek R., Concepts of criticism, New Haven, 1964; Krauss W., Probleme der vergleichenden Literaturgeschichte, B., 1963; Pichois C., Rousseau A. M., La litterature comparee. P., 1967; Aktuelle Probleme der vergleichenden Literaturforschung, B., 1968; Block Н. M., Nouvelles tendances en littérature comparée. P., 1970 (літ. с. 55—61).
