Офтальмологія (від офтальмо... і... логия ) , медична наукова дисципліна, предмет якої — орган зору як в його нормальному, так і в патологічному стані; у вужчому сенсі — учення про очних хворобах .
Первинні відомості про оці і очних хворобах містяться вже в староєгипетських пам'ятниках писемності, в працях Гіппократа, в роботах індійських і китайських медиків. В середні віки, в період розквіту арабської культури, О. досягла відносно високого рівня розвитку; на арабській мові написаний ряд трактатів по О. (Ібн Сина і ін.); до Європи ці вигадування стали проникати приблизно в 14—15 вв.(століття)
В Європі в 17 ст німецький учений І. Кеплер встановив, що функцію световоспріятія виконує не кришталик (як думали раніше), а сітківка, кришталик же служить одному зі светопреломляющих середовищ ока. У цей же період виникло і уявлення про катаракті як про помутніння кришталика (французька лікарка П. Бріссо). У 18 ст розроблена техніка видалення катаракти (французький окуліст Же. Давієль).
В Європі як самостійна галузь наукових медичних знань О. склалася в основному на початку 19 ст, коли стали відкриватися спеціальні очні лікувальні установи і кафедри очних хвороб в університетах (1818—38, Австрія, Угорщина).
До середини 19 ст розроблялися головним чином розділи про зовнішні захворювання ока. Після винаходу очного дзеркала — офтальмоскопа (Р. Гельмгольц, 1851) почалося плідне вивчення захворювань глибоких частин ока (зорового нерва, сітківки, судинної оболонки). До середини 19 ст відносяться і дослідження в області фізіологічної оптики, створено учення про рефракції і акомодації ока.
Для 2-ій половині 19 ст особливі характерна поява патологоанатомічних робіт, що дозволили з'ясувати морфологічні основи багатьох очних захворювань. Остання чверть 19 ст ознаменувалася великими успіхами бактеріології, встановлена інфекційна природа ряду очних хвороб.
Протягом 19 ст успішно розвивалася оперативна О. (введено в практику багато операцій по приводу глаукоми, витягання з ока чужорідних тіл магнітом і ін.).
В Росії перші відомості про очних лікарок («очних майстрах») відносяться до 17 ст У 1805 в Москві була відкрита перша в Росії «... особлива лікарня для лікування страждущих очима і що навіть втратили зір», організована і очолена Ф. А. Гильденбрандтом. У 1818 в Петербурзі відкрита перша кафедра очних хвороб при Медико-хірургічній академії, в 1824 — очна лікарня; у 1826 заснована очна лікарня в Москві (обидві лікарні існують і понині). Державної організації очної допомоги населенню не було. Після Жовтневої революції 1917 Наркомздрав РРФСР розробив план організації офтальмологічної допомоги, що передубачав не лише лікування, але і профілактичні заходи (1920). Особлива увага приділялася боротьбі із захворюваннями, що мають велике соціальне значення (трахома, травматизм і ін.); у СРСР трахома практично ліквідована як масове захворювання. Набагато підвищилася ефективність медикаментозного і хірургічного лікування глаукоми; спеціальні диспансери проводять профілактичні огляди населення для можливо ранішого виявлення і успішного лікування цього захворювання. Різко знизився виробничий очний травматизм. Успішно виліковуються туберкульозні і ін. інфекційні захворювання очей.
Значну роль в розвитку О. зіграли вітчизняні школи: казанська (Е. Ст Адамюк, Ст Ст Чирковський), київська (А. Ст Іванов і ін.), харківська (Л. Л. Гиршман ), петербурзька (Л. Р. Беллярмінов ) , московська (С. С. Головін, А. Н. Маклаків, А. А. Крюків, Ст П. Одінцов, М. І. Авербах ) , одеська (Ст П. Філатов, Н. А. Пучковськая ) і ін. Створений ряд науково-дослідних офтальмологічних інститутів, в інститутах удосконалення лікарок проводиться спеціалізація і підвищення кваліфікації лікарок-офтальмологів.
В 20 ст О. збагатилася новими методами інструментальної діагностики: біомікроскопія рентгенографія ока і орбіти з рентгенолокалізацией чужорідних тіл, електродіагностика, ізотопна діагностика пухлин ока, флюоресцентна ангиографія і ін. Значно вдосконалені методи виправлення аномалій рефракції; окрім звичайних окулярів, в практику введені лінзи анастигматів і контактних, телескопічні окуляри. Ефективні нові лікувальні засоби (сульфаніламіди, антибіотики, гормональні препарати). Розроблені операції пересадки рогівки, з приводу відшарування сітчастої оболонки, фотокоагуляція при внутрішньоочних пухлинах і багато що ін. У 2-ій половині 20 ст в практику введено лазерна терапія, очні операції під мікроскопом (мікрохірургія ока). Питання О. освітлюють в журналах «Вісник офтальмології» (з 1937), «Офтальмологічний журнал» (з 1946); створено Всесоюзне наукове офтальмологічне суспільство (1937), періодично скликаються республіканські і всесоюзні з'їзди присвячені розробці найбільш актуальних питань О.
За кордоном з робіт сучасних офтальмологів найбільш відомі: у Великобританії — С. Дьюк-Елдера (питання патогенезу, клініки і лікування глаукоми), в США — Б. Беккера (лікування глаукоми), М. Газа (проблеми захворювань сітківки), у Франції — Р. Етьена (питання глаукоми, фізіології зору), в Угорщині — М. Раднот, П. Вейнштейна (клініка і лікування різних очних хвороб), в Польщі — Т. Крвавіча, першим що застосував кріохірургію в О., і ін. Видаються спеціальні журнали: американський «American Journal of Ophthalmology» (з 1884), англійський «British Journal of Ophthalmology» (з 1917), ФРН(Федеральна Республіка Німеччини) — «Klinische Monatsblaetter für Augenheilkunde» (з 1863), французький «Annales d''oculistique» (з 1838), польський «Klinika Oczna» (з 1923), чехословатський «Ceskoslovenska Oftalmologie» (з 1935) і ін.
Літ.: Філатов Ст П., Оптична пересадка рогівки і тканинна терапія, М., 1945; Авербах М. І., Офтальмологічні нариси, М., 1949; Багатотомне керівництво по очних хворобах, т. 3, кн. 1, М., 1962; Архангельське Ст Н., Очні хвороби, 2 видавництва, М., 1969: Beiträge zur Geschichte der Ophthalmologie, Basel — N. Y., 1957: Systemic ophthalmology, ed. by A. Sorsby, 2 ed., L., 1958.
