Гіппократ (Hippokrates) [460 до н.е.(наша ера), о. Кіс, — 377 до н.е.(наша ера) (по ін. даним — 356 до н.е.(наша ера)), біля Лариси, Фессалія], старогрецька лікарка, реформатор античної медицини. Медичну освіту здобув під керівництвом свого батька Геракліда, мати Р., Фенарета, була повитухою. Вважають, що Р. відносився до 17-го поколінню лікарської сім'ї, з якої вийшла косськая школа лікарок. Р. вів життя мандруючої лікарки (періодевта) у Греції, Малій Азії, Лівії; відвідав береги Чорного моря, був у скіфів, що дозволило йому ознайомитися з медициною народів Передньої Азії і Єгипту. Вигадування, що дійшли до нас під ім'ям Р., є збіркою з 59 вигадувань різних авторів, зібраних воєдино вченими Александрійської бібліотеки. Самому Р. приписують найчастіше наступне вигадування: «Про повітря, воду і місцевість», «Прогностика», «Дієта в гострих хворобах», 1-я і 3-я книга «Епідемії» «Афоризми», «Вправлення зчленувань», «Переломи», «Рани голови».
Заслугою Р. було звільнення медицини від впливів жрецької, храмової медицини і визначення дороги її самостійного розвитку. Р. учив, що лікарка повинна лікувати не хворобу, а хворого, зважаючи на індивідуальні особливості організму і довкілля. Він виходив з думки про визначальний вплив на формування тілесних (конституція) і душевних (темперамент) властивостей людини чинників зовнішнього середовища. Р. виділяв ці чинники (клімат, стан води, грунти, спосіб життя людей, закони країни і пр.) з точки зору їх впливу на людину. Р. з'явився родоначальником географія медичної . Розрізняв за конституцією основних 4 типи людей — сангвініки, холерики, флегматики і меланхоліки. Розробляв питання етіології заперечуючи при цьому надприродне, божественне походження хвороб. Встановив основні стадії розвитку хвороби, розробляв питання діагностики. Висунув 4 принципи лікування: приносити користь і не шкодити, протилежне лікувати протилежним, допомагати природі і, дотримуючись обережності, щадити хворого. Р. відомий і як видатний хірург; розробив способи вживання пов'язок, лікування переломів і вивихів, ран, фістул, геморою, емпієм. Р. приписують текст т.з. лікарської клятви («Клятва Гіппократа»), що стисло формулює моральні норми поведінки лікарки (хоча первинний варіант клятви існував ще в Єгипті). Р. називають «батьком медицини».
Соч.: Вибрані книги, пер.(переведення) з греч.(грецький) [М.], 1936; Вигадування, пер.(переведення) з греч.(грецький), т. 2—3 М. — Л., 1941—44.
Літ.: Бородулін Ф. Р., Лекції з історії медицини, Лекція 4—6, М., 1955; Історія медицина. [Ред. Би. Д. Петрова], т. 1, М., 1954.
