Кримінальне право, галузь права, норми якої визначають, які діяння признаються суспільно небезпечними (злочинами ) , заходи покарання за їх здійснення і умови призначення покарання.
Радянське В. п. направлено на охорону від злочинних посягань радянського суспільного і державного устрою, здоров'я і інтересів, що охороняються законом радянських громадян, соціалістичної власності. Основні принципи, що визначають весь вміст радянського В. п., були сформульовані в перші роки існування Радянської держави при безпосередній участі Ст І. Леніна.
Радянське В. п. пройнято духом соціалістичної законності. Це означає перш за все, що кримінальна відповідальність може настати лише за конкретне суспільна небезпечна дія (злочин), передбачена кримінальними законами, тобто за наявності складу злочину, в порядку, встановленому кримінальним і карно-процесуальним законодавством. У радянському В. п. знаходить своє втілення принцип соціалістичного гуманізму, що виражається у відмові від визнання покарання засобом відплати, в підпорядкуванні його меті виправлення і перевиховання засуджених, в можливості дострокового звільнення (у тому числі умовно-дострокового звільнення) від покарання, в допустимості в певних випадках звільнення від кримінальної відповідальності і покарання і вживання заходів суспільної дії. Соціалістичний гуманізм виявляється в той же час і в захисті інтересів суспільства, що вимагає неухильного застосування суворого покарання до осіб, що здійснюють злочину проти основ радянських буд, тяжкі злочини проти особи, злочину проти світу і людства, і до інших злочинцям.
Радянське В. п. як система юридичних норм ділиться на загальну і особливу частини. У загальній частині формулюються загальні положення кримінальної відповідальності (див. Відповідальність кримінальна ), визначається поняття злочину як суспільно небезпечного діяння (дії або бездіяльності), що зазіхає на радянський суспільний або державний устрій, соціалістичну систему господарства, соціалістичну власність, особу, політичні, трудові, майнові і інші права громадян, а рівно іншого, що зазіхає на соціалістичний правопорядок суспільно небезпечного діяння, передбаченого кримінальним законом. Загальна частина В. п. включає також норми, що визначають вміст і форми провини ; обставини, що виключають кримінальну відповідальність (неосудність, необхідна оборона, крайня необхідність ) , порядок і умови кримінальної відповідальності за приготування до злочину, замах, за співучасть в скоєнні злочину. Особливе місце в загальній частині В. п. приділено характеристиці цілей і видів покарання, правил їх призначення і звільнення від покарання.
Норми особливої частини В. п. містяться в У К. Оні визначають, які конкретно суспільно небезпечні діяння є злочинами, і встановлюють покарання за їх здійснення. Відповідальність за різні види злочинів встановлена з врахуванням об'єкту злочинного посягання. В До всіх союзних республік перш за все встановлюють відповідальність за державні злочини. Потім послідовно передбачається відповідальність за злочини проти соціалістичної власності, життя, здоров'я, свободи і гідності особи, політичних і трудових прав громадян, особистої власності громадян за господарські злочини, посадові злочини, злочини проти правосуддя, проти порядку управління, суспільної безпеки, громадського порядку і здоров'я населення, злочини, що становлять пережитки місцевих звичаїв, військові злочини. Заходи покарання за той або інший злочин встановлені з врахуванням характеру і суспільної небезпеки діяння (див. Покарання ) .
На єдиних з радянським В. п. принципах і загальних положеннях будується В. п. зарубіжних соціалістичних держав. У всіх соціалістичних країнах діють УК(Кримінальний кодекс), визначальні і загальні принципи В. п. і встановлюючі заходи покарання за конкретні злочини.
В сучасних буржуазних державах В. п. є одним із засобів зміцнення і підтримки капіталістичних суспільних стосунків. У багатьох країнах кримінальні закони передбачають сувору відповідальність за участь в революційному і національно-визвольному русі, за приналежність до комуністичної партії, до демократичних організацій.
На відміну від соціалістичного В. п., юридична доктрина і законодавство буржуазних країн допускають відносно деяких категорій малозначних злочинів кримінальну відповідальність без доказу провини, за один лише факт порушення закону (так звані «чисто матеріальні» злочини у Франції, інститут «строгої відповідальності» в англо-американському праві і тому подібне). Кримінальне законодавство ряду капіталістичних держав, поряд з кримінальними покараннями за скоєння конкретного злочину, допускає можливість вживання так званих «заходів безпеки» до осіб, оголошених «небезпечними для суспільства». Наприклад, в Північній Ірландії англійський уряд використовує право без следствія і судна інтернувати на невизначений термін як учасників боротьби за цивільні права, так і членів реакційних угрупувань.
Основним джерелом В. п. в більшості капіталістичних держав є В До, проте норми, що встановлюють кримінальні санкції за злочини, містяться в різних актах законодавчої і старанної влади, в постановах муніципальних органів і так далі Один з найбільш старих з нині чинних УК(Кримінальний кодекс) капіталістичних держав — УК(Кримінальний кодекс) Франції 1810 (остання крупна реформа цього кодексу була проведена в 1958—60). Пройнятий ідеями так званою класичної школи кримінального права, він послужив зразком при виданні УК(Кримінальний кодекс) багатьох західноєвропейських, африканських і латиноамериканських країн. У ФРН(Федеральна Республіка Німеччини) з 1 січня 1975 набрала чинності нова Загальна частина УК(Кримінальний кодекс), але продовжує діяти (з істотними виправленнями і доповненнями) Особлива частина В До Німецької імперії 1871. У Великобританії УК(Кримінальний кодекс) немає і питання кримінальної відповідальності регулюються окремими законодавчими актами [наприклад, закон про вбивство (1957), про кримінальне право (1967), про крадіжку (1968) і ін.]. У США поряд з федеральним УК(Кримінальний кодекс) 1907, регулюючим відповідальність лише за деякі злочини, діють УК(Кримінальний кодекс) і ін. кримінальні закони окремих штатів. Положення цих кодексів значно відрізняються як у визначенні окремих складів злочинів і передбачених за них покарань, так і загальним довкола караних діянь.
